Невеликі кургани піску, якими всіяний пляж на півночі Сенегалу, зливаються з місцевістю. Але з-під куп стирчить товста мотузка. Поруч розкидані шматки чорних пластикових пакетів, а зверху накинута зелена сітка.
Так жителі невеличкого рибальського містечка Сен-Луї відзначають, де лежать тіла загиблих.
У цих безіменних могилах спочиває незліченна кількість західноафриканських мігрантів, які дедалі частіше намагаються здійснити небезпечну подорож Атлантичним океаном до Європи, повідомила агентству Ассошіейтед Прес сенегальська влада, мешканці узбережжя й ті, хто пережив невдале плавання на човні.
За словами юристів та експертів з прав людини, тіла вимиваються на берег або виявляються рибалками в морі, після чого влада ховає їх, не маючи чіткого уявлення про те, чи будуть ці смерті задокументовані або розслідувані, як того вимагає сенегальське і міжнародне законодавство. Більшість сімей похованих так і не дізнаються, що сталося з їхніми близькими.
За даними Міжнародної організації з міграції, за перші шість місяців цього року Сенегал покинули щонайменше 2 300 мігрантів, які намагалися дістатися до Канарських островів Іспанії, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2022 року. Іспанський чиновник, який говорив на умовах анонімності, оскільки дані не були дозволені до публікації, повідомив AP, що на Канари прибуло близько 1100 осіб.
Незрозуміло, що трапилося з тими більш ніж 1000 осіб, які не дісталися до Іспанії. Можливо, вони загинули в морі, були врятовані з перевернутих човнів або затримані владою.
Влада Сен-Луї зізналася AP, що іноді тіла ховають на березі. За їхніми словами, це відбувається тільки з дозволу місцевого прокурора, і зазвичай тіла сильно розкладаються.
“Навіщо везти тіло в морг, якщо ніхто не зможе його впізнати?” — сказав Амаду Фолл, командир пожежної бригади трьох північних районів Сенегалу.
Прокурор Сен-Луї не став відповідати на запитання про те, чи було схвалено поховання, і не повідомив, чи було розпочато розслідування цих смертей. AP телефонувало і писало в міністерство юстиції Сенегалу, відповідальне за розслідування смертей, але відповіді не отримало.
Для сімей мовчання може бути болісним. Місяць тому зникли 19- і 24-річні племінники Мухамеда Ніанга. За його словами, він подав заяву про зникнення, але жодних відомостей від влади не отримав. Він здійснював тригодинну поїздку автобусом із Мбура на північ до Сен-Луї, щоб уточнити інформацію у влади або відвідати морг.
Ніанг розповів AP, що знає про тіла на пляжі. “Вони люди, — сказав 51-річний Ніанг. — Вони мають бути поховані там, де ховають людей”.
Сенегал тривалий час вважався маяком демократичної стабільності в регіоні, охопленому переворотами, проте напруженість у країні зростає: минулого місяця під час протестів між прихильниками опозиції та поліцією загинули щонайменше 23 людини. Одні називають причиною зростання міграції політичні розбіжності, інші зазначають, що виїжджають здебільшого молоді сенегальці, які кажуть, що їх штовхає бідність і відсутність роботи.
“У Сенегалі немає свободи”, — каже 29-річний Папа, який дістався Канарських островів цього місяця після подорожі на човні, під час якої відмовив двигун, закінчилася їжа та почалися бійки.
За його словами, він просить притулку в Іспанії через політичні проблеми в Сенегалі. Він розповів, що поліція стріляє в таких самих, як він, людей, які вийшли на вулиці на знак протесту проти президента Макі Салла. Він та інші сотні сенегальців, які приїхали на Канари останніми тижнями, покладають провину за безробіття, нестабільну економіку і зростання цін на продукти харчування на адміністрацію Салла.
“У них є приказка, — сказав командир пожежників Фалл, частково розмовляючи місцевою мовою волоф. “Barca or Barsakh” — “Барселона або смерть”.
Цього місяця іспанська правозахисна група Walking Borders забила на сполох, заявивши, що 300 сенегальців зникли безвісти. Уряд назвав ці заяви безпідставними.
За словами місцевого чиновника, який тісно співпрацює з владою і наполягає на анонімності, побоюючись репресій, поховання на пляжі відбуваються вже не перший рік, але у 2023 р. їхня кількість різко зросла: за перші сім місяців було виявлено приблизно 300 тіл, тоді як за весь 2022 р. їх було трохи більш як 100.
Місцеві жителі кажуть, що уряд намагається приховати масштаби проблеми, оскільки це порочить репутацію Сенегалу.
Навіть якщо тіло розклалося, залишається зобов’язання зробити все можливе для впізнання людини і звернутися по допомогу, якщо бракує ресурсів, каже Джудіт Сандерленд, представниця Human Rights Watch.
“Абсолютно неприпустимо, щоб державні органи ховали людей, не розслідуючи причини їхньої смерті та не намагаючись встановити їхню особу”, — сказала вона.
