28 вересня 2012 року. Воєнізовані поліцейські формування на площі Тяньаньмень у Пекіні. Громадяни Китаю мають конституційне право пред’являти свої претензії в Центральне бюро петицій у Пекіні, але місцеві органи влади намагаються перешкодити цьому, перехоплюючи їх або поміщаючи під домашній арешт. Фото: Feng Li/Getty Images
За тиждень до 18-го з’їзду партії де будуть визначені лідери компартії на наступні 10 років, в Шанхаї ввели жорсткі заходи відносно подавачів петицій, які намагаються поїхати до Пекіна.
Заявники відправляються у столицю, щоб спробувати домогтися справедливості, якої їм не вдається знайти на місцевому рівні. Поміщаючи їх під домашній арешт із суворим контролем, влада Шанхаю сподівається уникнути неприємностей і незручностей, які можуть доставити комуністичній партії Китаю звичайні китайські громадяни під час 18-го з’їзду партії.
Співробітник Великої Епохи 28 жовтня зателефонував у поліцейську дільницю в Аньтіні, невеликому містечку поблизу Шанхая, і поговорив із поліцейською, яка відмовилася назвати своє ім’я. Вона сказала, що це було рішення міської влади — не дозволяти подавачам петицій їхати в Пекін. Жінка-поліцейський також додала, що влада ніяк не пояснила таке рішення. Тим не менш, вона сказала: «Під час 18-го з’їзду подання петицій вважається поганою поведінкою».
Оскільки право пред’являти претензії в Центральне бюро петицій у Пекіні китайцям гарантує конституція КНР, органи місцевого самоврядування намагаються перешкодити цьому, перехоплюючи і поміщуючи їх під домашній арешт або навіть поміщуючи в «таємні в’язниці», що є порушенням закону.
Шістдесятирічну мешканку Шанхая Цінь Жунмей помістили під домашній арешт перед 18-м з’їздом. Більше 10 років тому у неї конфіскували ділянку землі, і вона подавала петиції протягом десяти років, але так і не отримала жодних компенсацій. Вона розповіла про свій домашній арешт кореспонденту Великої Епохи в інтерв’ю по телефону 28 жовтня.
1 липня 2012 року шанхайські прохачі викрикують: «Йдемо на дно разом із компартією». Фото надане джерелом із материкового Китаю
Місцева влада затримала 12 осіб, щоб вони не потрапили в Пекін. «Вони працюють у три зміни і стежать за мною вдень і вночі. Коли я виходила з дому, вони слідували за мною по п’ятах, — сказала Цінь. — Вони ставляться до мене як до ув’язненої. У мене немає ніякої свободи». Коли вона розмовляла, двоє чоловіків і дві жінки спостерігали за нею, граючи при цьому в карти, повідомила вона.
За її словами, під час урядових заходів влада Шанхаю повинна платити тим, хто подає скарги, певну суму «для підтримки стабільності», щоб заохочувати незадоволених залишатися вдома. «Для такої великої події як 18 партійний з’їзд кожен міг би отримати 40—50 тис. юанів, — говорить вона, однак зазначає, що з нею сталося по-іншому. — Охоронці забрали ці гроші «на стабільність» собі, а мені нічого не заплатили».
Ще один заявник із Шанхаю Лу Ін розповіла репортерам, що вона перебуває під домашнім арештом з 30 серпня — в той день вона і три інших прохачі намагалися поїхати в Пекін: «Ми приїхали на залізничну станцію Хунцяо в Шанхаї і нас арештували ще до входу в неї».
Влада поставила пункти перехоплення на вузлових станціях у Шанхаї і посилає каральних для перевірки людей на кожній станції і пристані. Найчастіше заявників швидко виявляють і відправляють назад додому, говорить Лу.
Лу та її колег по роботі поліція схопила і тримала в ділянці протягом чотирьох днів. «Поліцейські попросили нас підписати документ про те, що ми не будемо подавати скарги, поки буде проходити 18-й партійний з’їзд. Коли ми відмовилися підписати, вони помістили нас під домашній арешт», — повідомила Лу.
Після спроби поїхати в Пекін за нею цілодобово стежили 6 чоловік. 20 жовтня місцева влада найняла ще кілька охоронців, які стежили за нею, щоб вона не змогла втекти.
Лу сказала: «Після того, як я втекла, мої друзі повідомили мені, що 12 чоловік все ще охороняють мій будинок. Зараз мені нікуди йти, і я боюся, що якщо повернуся додому, вони мене заарештують».
Зі слів Лу, близько 500 заявників у Шанхаї перебувають у такому ж положенні, і їхні імена занесені в чорний список: «Більшість із них, так само як і я, перебувають під домашнім арештом».
Ван Лян, Велика Епоха
