23 березня в Києві в Національному палаці мистецтв «Україна» сімнадцятий рік поспіль відбулась церемонія нагородження переможців загальнонаціональної програми «Людина року-2012».
#img_left#Переможцями стали:
«Журналіст року в сфері електронних ЗМІ» — Андрій Данилевич, «Україна».
«Міжнародна премія в галузі культури та мистецтв» — Володимир Кузьмін.
«Митець року» — Ані Лорак.
«Нова генерація року» — Вілен Шатворян.
«За високий стиль життя» імені Михайла Вороніна — Василь Лановий.
«За відродження культурних контактів і духовне зближення народів» — Тото Кутуньо.
«Кумир українців» — Вікторія і Анастасія Петрик.
«За видатний внесок у міжнародну журналістику і самовіддане служіння ідеалам журналістики» — Володимир Познер, для якого це стало повною несподіванкою.
«З самого початку я був здивований, коли отримав листа, в якому сказано, що я отримав „Людину року“. Спочатку я думав, що це — розіграш. Але потім прийшов офіційний лист, і, звичайно, це дуже приємно», — зізнався тележурналіст.
Незважаючи на те, що володарів статуеток у кожній номінації щорічно визначають шляхом таємного голосування члени Вищої академічної ради, кожна людина має свої критерії, яким повинна відповідати «Людина року». Гості урочистості поділилися своєю думкою стосовно цього.
«Мене сьогодні запитували, чи можна визначити формулу „Людини року“. Я задумалася і зрозуміла, що це так само легко і просто, як визначити формулу кохання. Всі здогадуються, які потрібні інгредієнти, але точного співвідношення не знає ніхто. Напевно, так і з визначенням „Людини року“ — ми здогадуємося, що тут потрібен лідер, людина з власною позицією, з харизмою, з соціальною відповідальністю, з розумінням потреб суспільства. І, напевно, є ще якийсь таємничий алхімічний інгредієнт, який і перетворює звичайну людину на „Людину року“», — сказав Лауреат премії Людина року в номінації Журналіст року в сфері електронних ЗМІ, ведуча програми «Подробности» на телеканалі Інтер Анастасія Даугуле.
«Людина року» — це людина, яка має щось зробити для України, для її розвитку, для її просування, і не важливо, в яку сторону це просування — в Європу чи в Росію. Мені хочеться, щоб Україна розширювала свій вплив у світі. Тому кожна людина, яка тут представлена, повинна відповідати цим критеріям. Для мене моральний авторитет на всі часи для України — це Микола Амосов, ювілей якого ми скоро будемо відзначати», — говорить Яніна Соколовська, головний редактор газети «Известия в Украине».
«Для мене „Людина року“ — це людина, на яку я, читаючи пресу, читаючи інтернет, відстежуючи події, найчастіше звертаю увагу і яка для мене є авторитетом. У силу своєї професії найбільше, звичайно, звертала увагу на політиків. Це Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, політична сила якого в цьому році на виборах пройшла у Верховну Раду», — поділилася своїми думками українська телеведуча Лариса Губіна.
Для журналіста, медіа-менеджера і прес-секретаря Президента України Леоніда Кучми в 2002—2005 роках Олени Громницької така подія як «Людина року» не є номінальною, яка робиться для галочки.
«„Людина року“ — це така консолідація середнього і вище середнього класу — бізнесменів, політиків і експертів, щоб спілкуватися і відчувати себе в одній тарілці в цій країні. Такого роду події — це прекрасна можливість відчути себе причетним до цієї країни, до її розвитку, до багатьох процесів, які в ній відбуваються. Для мене „Людина року“ — це дуже правильний захід», — вважає журналіст та громадський діяч Олена Громницька.
Лауреати програми «Людина року» визначилися за результатами експертного опитування фахівців громадських інститутів і профільних установ.
