На крихітному острові на другому за величиною прісноводному озері світу дві країни ведуть «найменшу війну в Африці».
Все це почалося понад три десятиліття тому, коли з’явилися повідомлення про те, що рибалки за день заробляють у три-чотири рази більше, ніж берегові когорти за місяць, і це спонукало рибалок шукати щастя на острові Мігінго, що знаходиться біля самого витоку річки Ніл.
У чому ж справа? Окрім прибуткового і численного нільського окуня, який зараз користується надзвичайним попитом, острів Мігінго лежить поблизу кенійсько-угандійського кордону, і суперечливі твердження відносять цю самотню скелю до чиєїсь власності, залежно від того, кого ви запитаєте. Питання про те, хто отримає прибуток і хто кого обкладатиме податками, стало центром суперечки.
У перші роки цього конфлікту, з 1991 року, коли острів Мігінго все ще був вкритий птахами, зміями й бур’янами, угандійська поліція, кенійські морські піхотинці та відважні рибалки наважилися розбити тут намети, побудувати хатини й підняти свої національні прапори через близькість острова до глибоких вод, де рибальство ставало дедалі прибутковішим.
Зі зростанням попиту на великого нільського окуня, зросло і населення острова — попри тривалу суперечку про те, чий це регіон. Рибалки з Кенії добиралися на човнах за дві години, повідомляє Aljazeera, тоді як рибалки з Уганди — за 18, що поклало край суперечкам для декого. Водночас, глибокі й жадані води, де водиться багато риби, знаходилися в межах території Уганди, що підтверджувало її претензії.
Зрештою, домовленості були досягнуті полюбовно, і рибалкам з обох країн дозволили вийти на берег і ловити рибу, хоча дослідження показали, що Мігінго є кенійським островом; спільний комітет (і Google Maps) надав цьому переконливі докази. Острів лежить на 510 метрів у глибині кенійської території.
У 2009 році на острові проживало 130 мешканців. Сьогодні, за деякими даними, на цій крихітній скелі тісняться від 400 до понад 1 000 осіб, що робить його одним з найбільш переповнених островів на Землі.
Життя на крихітному галасливому острові-перехресті означає, що всі люди толерантно ставляться одне до одного у всіляких проявах. У січні дубайський режисер Джо Хаттаб відвідав Мігінго, щоб відкрити для себе поєднання переважно кенійців та угандійців, а також танзанійців і конголезців. На землі, де юрисдикція ставиться під сумнів, громада пише свої власні закони; вони збираються разом, спілкуються і досягають гармонії. «Ми всі африканці»,, — каже місцевий чиновник у фільмі пану Хаттабу.
Дух підприємництва процвітає на острові Мігінго, але там, де можна отримати прибуток, завжди знайдуться ті, хто прагне його використати. Серед сітки металевих огорож, що вкривають місце розлому, знаходяться супермаркети, аптека, бари, борделі, імпровізоване казино під відкритим небом, перукарні та ваги для рибалок. Як повідомляється, кожен, хто тут живе, має власний бізнес.
Даніель Обада кілька років тримав перукарню та станцію для зарядки телефонів. «Мені подобається жити на Мігінго», — сказав він в інтерв’ю Aljazeera. «Завдяки багатьом клієнтам, які приїжджають не лише з Кенії, але й з Уганди й Танзанії, тут багато роботи, і я заробляю набагато більше грошей, ніж на материку». За словами пана Хаттаба, одна з привабливих рис острова для його різноманітної пастви полягає в тому, що для проживання тут не потрібні візи.
Еддісон Оума, рибалка з Уганди, живе тут вже понад півстоліття, але через довгу дорогу додому на човні він може відвідувати свою сім’ю лише двічі на рік. «У нас немає роботи. Тому ми рибалимо», — сказав пан Ума у 2019 році, додавши, що платить кілька рибин як «податок на захист» угандійській поліції, яка патрулює води. З 2004 року для захисту рибалок від піратів, які, за словами пана Хаттаба, продовжують переслідувати їх і сьогодні, були задіяні як поліція, так і морські піхотинці.
Для деяких рибалок чиновники були більмом на оці. У 2019 році у Кеннеді Очиенга з Кенії поліція Уганди конфіскувала майже 700-кілограмовий улов нільського окуня, а також паливо і наживку після того, як його звинуватили в риболовлі в угандійських водах, повідомляє Aljazeera. Останніми роками, за повідомленням France 24, домовленості дозволили обом сторонам рибалити у водах Уганди, хоча якщо зайти надто далеко, улов все одно може бути конфіскований.
Ще однією стороною, яка заробляє на прибутку, є орендарі човнів, які змушують рибалок, які не мають власних човнів, платити вісім десятих їхнього улову за використання суден, повідомляє Aljazeera.
Мир висить між двома точками зору на острові Мігінго: Кенійці зробили незвичайну заяву, що нільські окуні розмножуються в мілководних водах Кенії і, отже, належать їм. Угандійці справедливо претендують на глибини, де він процвітає в достатку, хоча острів, безсумнівно, є кенійським. Зараз острів, яким спільно керують обидві країни, намагається відродитися в умовах «найменшої війни в Африці».
