На цей День подяки жителі віддалених районів Аляски все ж таки отримали індичку завдяки проєкту Alaska Turkey Bomb.
Уже третій рік поспіль Естер Кейм літає на маленькому літаку над сільськими районами південно-центральної частини Аляски, скидаючи заморожені індички тим, хто не може дістатися до продуктового магазину.
Аляска — це здебільшого дика місцевість, і тільки близько 20% її території доступно дорогами. Взимку багато жителів пересуваються на невеликих літаках або снігоходах, а замерзлі річки можуть служити імпровізованими дорогами.
Кейм виросла на Алясці, і раніше друг сім’ї на свята доставляв повітрям індичок її сім’ї та іншим жителям прилеглих районів. Пілот також доставляв газети, іноді з пачкою жуйки всередині для Кейм.
Майже 25 років тому її сім’я переїхала в більш урбаністичну Аляску, але садиба залишилася. Використовуючи невеликий літак, який вона відновила разом із батьком, Кейм розпочала свою місію з доставки індички кілька років тому після того, як дізналася про сім’ю, яка живе на землі неподалік, і в якої було мало їжі на вечерю в День подяки.
«Вони сказали мені, що білка на вечерю не дуже-то ділиться між трьома людьми», — згадує Кейм. «У той момент я подумала… Я збираюся доставити їм індичку повітрям».
Вона вирішила не зупинятися на досягнутому. Її починання почало поширюватися з вуст в уста і за допомогою постів у соціальних мережах. Цього року вона доставить 32 заморожені індички людям, які живуть цілий рік у хатинах, де немає доріг.
Усі індички, крім двох, були доставлені до вівторка, а планам з доставки двох останніх птахів завадила непередбачувана погода.
Щорічно Кейм доставляє 30-40 індичок, долаючи відстань у 161 км від своєї бази на північ від Анкоріджа в бік передгір’їв Деналі.
Іноді вона вдається до допомоги «індичого дропера», який викидає птахів. В інших випадках вона сама скидає індичок, а її подруга Гайді Гастінгс пілотує свій літак.
Кейм купує близько 20 індичок за раз на пожертви, які зазвичай надходять від людей, що звернулися до неї через Facebook.
«На щастя, на Алясці холодно, тому мені не доводиться турбуватися про морозильні камери», — каже вона.
Вона зв’язується з сім’ями через соціальні мережі, щоб повідомити їм про майбутню доставку, а потім сповіщає будинок, щоб господарі вийшли на вулицю.
«Ми не кинемо індичку, доки не побачимо, як вони виходять із будинку або хатини, бо якщо вони не побачать, як вона падає, то не знатимуть, де шукати», — каже вона.
Особливо важко буває знайти індичку, якщо випав глибокий сніг. Одного разу індичка пропала на п’ять днів, перш ніж її знайшли.
За можливості Кейм кидає індичку на замерзле озеро, щоб її було легше знайти.
«Що стосується точності і влучання в ціль, то я, безумовно, не найкращий стрілець», — пожартувала вона. «Я стала кращою, але жодного разу не влучила ні в будинок, ні в будівлю, ні в людину, ні в собаку».
Нагородою їй слугують прекрасні відгуки сімей. Деякі з них знімають, як вона кидає індичок, і надсилають їй відео та смс із вдячністю.
Зрештою Кейм сподівається створити некомерційну організацію, щоб збирати більше пожертвувань і охопити людей по всьому штату.
