Нещодавно були розкриті шокуючі факти існування дитячої праці на континентальному Китаї. Понад тисячу дітей було продано для примусової праці на цегельні заводи в окрузі Хундун провінції Шаньсі. Влада не поспішає з відповіддю або зовсім відмовляється коментувати ці факти.
#img_left#За повідомленнями ЗМІ, місцева влада поставилася байдуже до цього злочину, й іноді вона навіть перешкоджає розслідуванню, проведеному батьками дітей. Комуністичний режим почав розслідування лише під міжнародним тиском.
Відповідно до повідомлень ЗМІ континентального Китаю, більшість дітей були притягнуті або викрадені контрабандистами на залізничних станціях, автовокзалах, під мостами або на вулицях м. Чженьчжоу. Дітей продають на цегельні заводи провінції Шаньсі зазвичай за 500 юанів (приблизно 65 американських доларів) за кожну дитину.
Організована злочинність захищена
15 червня 2007 р. газета «Beijing Youth» повідомила, що синові партійного лідера села Цаошен належить один із підземних цегельних заводів в окрузі Хундун, і він перебуває під спеціальним захистом. Ці цегельні заводи платять високі податки й «мають особливі зв’язки з державними чиновниками».
За повідомленням газети «Guangzhou New Express Daily» від 13 червня, рабська праця дітей існує багато років. Місцева влада не допомагала рятувати дітей, а замість цього захищала й підтримувала цегельні заводи. Чай Вей, батько одного з дітей-рабів, сказав, що якось він намагався врятувати декількох дітей із цегельного заводу в окрузі Ліньї. Однак поліція відмовилася допомагати йому, тому що власником заводу була впливова людина. Зрештою, Чай зміг урятувати тільки сімох дітей. Іншого разу поліція округу Юнцзі навідріз відмовилася йому допомогти.
За даним телеканалу провінції Хенань, один із батьків знайшов свою дитину на цегельному заводі за допомогою поліції. Він також знайшов іншу дитину зі свого міста й захотів забрати її назад додому. Місцева поліція сказала йому, що завод витратив сотні юанів на купівлю дитини, і заявила: «Ви знайшли свою дитину, а інших залишіть у спокої».
Нещасні раби – і це в наш час!
14 червня газета «Shanghai Morning Post» повідомила про групу дітей, які працювали на цегельному заводі. Вони тягали глиняну цеглу понад 10 годин на день. Їх регулярно били для того, щоб змусити працювати швидше. Ці діти були брудними, а їхній одяг – зношений і весь в пилу. Деяким із них було біля 15 років, а деяким – усього 8. Усе це відбувається на сотнях цегельних заводів у південній частині провінції Шаньсі.
5 червня 2007 р. в «Dahe BBS» була опублікована стаття «Дорога до рабства – діти, продані на цегельні заводи провінції Шаньсі. 400 батьків молять про допомогу». У статті описується, що відбувається з дітьми на цих заводах:
"Ці босі діти працюють цілими днями, їхнє волосся настільки брудне, що вони схожі на дикунів. Деякі з них ізольовані від навколишнього світу вже сім років; інших б’ють і калічать після їхніх спроб утекти; у деяких із них обпалені й закривавлені спини, тому що працівники випалюють на їхніх спинах клеймо розпеченою цеглою. Дітям доводиться працювати понад 14 годин на день, і їх ніколи як слід не годують. Якщо вони занадто втомилися або зменшують темпи роботи, наглядачі беруть цеглу й кидають її їм у голову. Якщо кровотеча посилюється, вони використовують брудний одяг, щоб зупинити її, але при цьому діти повинні продовжувати працювати. Жорстокі побої відбуваються увесь час".
«Дітей ніколи не відправляють у госпіталь, якщо вони одержують травми від побоїв. Якщо їхній стан погіршується, і немає надії на лікування, то їх заживо ховають. Ці діти також страждають від серйозних шкірних захворювань через відсутність душу та належної гігієни. Наймолодшому з них 8 років».
Держава не поспішає з відповіддю
5 червня ЗМІ провінції Хенань почали збирати імена зниклих дітей, сподіваючись на подачу списку до департаменту громадської безпеки. Однак, як прокоментувала газета «Oriental Daily News», про випадок із провінцією Шаньсі було відомо вже майже два тижні, але центральний уряд відповів лише кілька днів тому.
Із самого початку контролювати цю справу було наказано чиновникам низького рівня, а не людям з політичних і юридичних установ. Це змушує людей задуматися про те, що центральний уряд намагався представити цю справу не як карну, надаючи злочинцям час зникнути, а також очікуючи, що згодом інцидент буде вичерпаний.
Фен Іжань. Велика Епоха
