Близько 50 художників із різних країн Європи продемонстрували красу розпису яєць під час міжнародного великоднього ярмарку, що проходить в замку Шветцінген у районі Гейдельберга.
Обидва організатори Кріста Трайбер і Хельга Еойвік, які самі є пристрасними художницями, поставили собі за мету не тільки демонстрацію нових прийомів сучасного мистецтва розпису яєць, але й збереження культурних традицій. Традиційні прийоми прикраси великодніх яєць тут були зокрема представлені в особі художніх робіт Німецького союзу Богемського лісу. Практично біля кожного стенду відвідувачі змогли через плече постежити за роботою учасників виставки і отримати компетентну пораду з оформлення яєць у себе вдома. Була представлена найрізноманітніша техніка від такої традиційної, як, наприклад, продряпування візернку до власних творчих стилів.
#img_gallery#
Художниця Даніела Фолькмер з Уффінга представила урочисті позолочені великодні яйця. Для створення такого витвору мистецтва використовується сухозлитне золото в 22,5 карата. Прихильники цієї витонченої і розкішної форми мистецтва тягнулися за гаманцями, щоб придбати собі такий експонат. Альтернативним йому є недорожчий варіант, при якому використовується латунь золотистого кольору і застосовується більш простій спосіб нанесення малюнка. Після нанесення позолоти, незалежно від того використовується справжнє сухозлитне золото чи латунь, яйце спочатку висушується, потім поверхня полірується і покривається міцним лаком, далі за допомогою кисті на яйце наноситься художній малюнок. Після розпису яйце ще покривається фіксатором для досягнення матового блиску і збереження малюнка.
Досвідчена майстриня вишивальної техніки Елізабет Кляйн вже протягом десяти років відтворює на яйцях картини квітучих селянських садів. Для створення барвистої композиції вона протягує через виконані в шкаралупі яйця дірочки яскраві шовкові стрічки. Тривимірний ефект і благородний блиск шовку дають можливість знавцям охарактеризувати її виняткове мистецтво, як «Поезія на яйці». Проживаючи в даний час у Франції вона видала власну книгу-керівництво з вишивки. Згідно з її дослідженнями витоки традиційної стрічкової вишивки потрібно шукати в 17 столітті. У музеї Шпесарта вона виявила хрестильне плаття, що датується 1640 роком, яке було прикрашене вишивкою у вигляді «тканої троянди». За часів французького Рококо лише члени королівського роду, аристократи і придворні пані мали привілей носити прикрашений вишивкою одяг і черевики. На виконання замовлень «офіційні» вишивальниці часто витрачали місяці. Сьогодні ця техніка знову завойовує популярність, оскільки квіткові мотиви можуть прикрасити багато речей.
Ханні Клумп з Німецького союзу Богемського лісу демонструє відвідувачам оригінальну, але вже багату традиціями техніку. Вона бере прикрашене яйце і за маленьку ручку витягає з нього стрічку із тканини з написом: «Лише у тиші ми здатні знайти дорогу до самих себе, дізнатися дещо про свою душу і осягнути власну багатогранність». Маленька стрічка з висловом витягується з штучного гусячого яйця і знову легко згортається за допомогою маленької ручки. Такі яйця вже в кінці 18 століття були улюбленим подарунком серед жителів Богемії і Моравії, які підносили їх один одному протягом цілого року. Їх дарували до причастя, весілля або просто, як знак міцної дружби.
Марія Кох красивим почерком робить на шкаралупі яйця напис: «Життя кожної людини – це казка, написана рукою Господа». Такі вислови, написані красивим почерком і наповнені глибоким релігійним змістом, за старих часів були частиною повсякденного життя і сповненого мудрості способу мислення. І сьогодні традиції відображені в оформленні цих яєць можуть надихнути людей задуматися про вищий сенс людського призначення.
Учасниці виставки з Нідерландів Аренс Міа особливо близькі ностальгічні мотиви. За допомогою розпису в акварельній техніці вона пробуджує спомини про дитинство й тугу за світлим прекрасним світом. З любов’ю написані сцени катання на ковзанах і санках, весняних і літніх квітів, щебечучих птахів і строкатих метеликів, а також катання на човні по ставку з лататтям дарують глядачам відчуття життєрадісності.
Христина Геклер. Велика Епоха
