Знаменитий український художник Микола Корнійович Пимоненко (1862-1912) широко відомий своїми яскравими картинами, на яких він зображував життя простого народу, українських селян, чудову українську природу, мальовничі хатки-мазанки тощо.
Твори художника були настільки душевними та наповненими любов’ю до рідного краю, що одразу полюбилися глядачеві. Кожна його нова картина миттєво ставала популярною і друкувалася багатотисячними тиражами у вигляді поштових листівок. Цікаво, що у зв’язку з цим у художника виник неприємний інцидент, через який йому навіть довелося судитися, відстоюючи свої авторські права.
Пов’язана ця історія з картиною Пимоненка «До дому». Це дуже оригінальне полотно, написане в жартівливій формі, яке викликає у більшості людей посмішку.
На картині ми бачимо жінку в національному українському одязі, яка зустрічає біля хати свого добре напідпитку чоловіка. Причому чоловік настільки п’яний, що ледь тримається на ногах. Йому насилу вдається підніматися невисокою стежкою до будинку, він навіть розчепірив руки, щоб утримувати рівновагу.
Жінка явно не рада такому повороту подій і збирається добряче провчити підгулялого чоловіка, для чого прихопила з дому качалку. За всією цією сценою спостерігає хазяйський пес, який кумедно примостився на призьбі і не знає, на чий же бік стати – чи то захищати господаря, чи то допомагати господині.
Ця картина незабаром стала дуже популярною і також була надрукована багатотисячним накладом на листівках, які розлетілися світом. Одна з листівок потрапила в руки до великого фабриканта, виробника алкогольної продукції Миколи Шустова, який саме працював над етикеткою для своєї нової горілки «Спотикачъ».
Оригінальний сюжет картини так сподобався Шустову, що він, не замислюючись про авторські права, надрукував його на етикетках і зробив візитною карткою горілки «Спотикачъ».
При цьому він розгорнув широку рекламну компанію своєї горілки. У великих містах ходили рекламні агенти в костюмі літер зі слова «Спотикачъ» і демонстрували картину «До дому». Оскільки інтернету тоді не було, сам ходожник деякий час навіть не здогадувався про таке використання його картини.
Але одного разу він отримав листа з Москви від колег-художників із Товариства передвижників, які звинувачували його в тому, що він «продався Шустову»: «Ми вважали тебе чесною людиною і нашим товаришем, яким пишалися, обрали тебе членом нашого товариства за популярність у мистецькому світі, став академіком, але, виявляється, тобі цього мало! Ти пустився на низькі, підлі речі, зганьбив усе наше товариство, ти продав право на друкування своєї картини «До дому» Шустову – горілчаному фабриканту, для етикетки до горілки. Приїжджай до Москви, помилуйся, яку влаштували тобі рекламу: дев’ять осіб за числом літер «Спотикачъ» дефілюють усіма вулицями Москви з твоєю картиною…»
Отримавши це послання, Пимоненко розлютився і вирушив прямо до Шустова для з’ясування обставин. Однак фабрикант заявив, що не знав і про існування такої картини, і про художника Пимоненка. За його словами, він просто побачив симпатичну листівку і вирішив використати сюжет для етикетки.
Шустов запропонував художнику виплатити компенсацію, аби тільки той не роздмухував скандал. Пимоненко відмовився, заявивши, що тут зачеплено його честь і авторські права, і вирушив до суду. Художник виграв справу, Шустова зобов’язали виплатити Пимоненку всі судові витрати, вилучити всю партію «Спотикача» і знищити скандальні етикетки.
Крім цього художник отримав додаткову компенсацію і цілком задоволений повернувся до Києва. Так вперше в історії української культури стався інцидент відстоювання авторських прав.
Марія Мельничук
