– Ви вже вдруге були головою оргкомітету міжнародного форуму „Право та демократія для України", скажіть, які результати цієї зустрічі.
– Форум – це наше намагання зібрати юридичну спільноту для вирішення значущих для держави проблем. Нам це вдалось. Форум – це, по-перше, дискусійний майданчик, по-друге, прагнення консолідувати юридичну думку навколо найбільш значимих проблем. А саме: проблеми конституційної реформи, проблем поширення рейдерства, а також проблеми, пов’язаної з тим, що, фактично, немає змін в напрямку реформування судової гілки влади.
На завершення засідання ми прийняли резолюцію, яка являє собою консолідоване бачення різних позицій по цим трьом питанням. Це дасть можливість і політикам, і владі зрозуміти, яким є ставлення неурядових організацій, професійного середовища до того, що відбувається в країні зараз.
– З якою метою було залучено широке коло міжнародних фахівців до участі у цьому заході?
– Міжнародні фахівці – це можливість у дискусії отримати аргументи, які б відрізнялися або політичним відтінком, або тим, що деякі речі вже більшість країн пройшли, наприклад, питання конституційної реформи. Дуже важливо коли ми будемо працювати над вдосконаленням змін до Конституції, звертати увагу на висновки Венеціанської комісії, а також на рекомендації Парламентської асамблеї ради Європи. На Форумі були присутні судді з інших країн, які пройшли деякі етапи становлення демократії, і вони розуміють всю небезпеку необдуманих реформаторських ініціатив, які потім зможуть причинити більше конфліктів, ніж дозволити просувати систему влади на користь підвищення добробуту громадян України.
– Прокоментуйте рішення з’їзду „Нашої України" про переобрання всього керівництва і як, на Вашу думку, це вплине на подальше існування партії?
– Мені дуже складно прокоментувати те, що відбулось на засіданні ради партії, тому що мене там не було. Але, судячи з прийнятих рішень, іде намагання переформувати партію під певну ситуацію. Тобто, боротьба йде за адміністративну модель, а не за ідеологічну частину партії. Не за людей – а за структуру, за бренд. Мені шкода, що саме так вирішуються ці питання. Принаймні на з’їзді була підтримка демократичної платформи і за це виступила більшість делегатів з’їзду. Але цього мало. Необхідно не тільки змінити адміністративну модель, але й долучити до тих програмних засад партії, які вона пропагує в суспільстві, ще й демократичну частину. В моєму розумінні адміністративний підхід переміг демократичний.
– Чи можна говорити про розкол в партії?
– Я вийшов із партії саме тому, щоб Катеринчука не звинувачували в намаганні розколоти партію через його непомірні амбіції бути лідером. Я не хотів бути лідером цієї партії, я хотів, щоб там була демократія. Демократична платформа програла в цій партії, тому я пішов з неї. І зараз всі питання, пов’язані з НСНУ, включаючи можливість розколів і перспективи участі в наступних виборах, мене не цікавлять.
– Скільки, на Вашу думку може піти людей з партії НСНУ, які так само як і Ви не поділяють адміністративну модель партії?
– Знаєте, я свій вибір зробив. Зараз – це вибір кожного політика або члена партії, які розуміють, що відбувається з їх політичною свідомістю.
„Наш шлях повинен бути спрямований до ЄС"
– Озираючись назад, чи потрібно було два роки тому приймати політ реформу? Адже це перетворилось на протистояння „прем’єр-Президент"? На Вашу думку, хто переможе?
– Я переконаний, що програє український народ і програють інтереси кожного громадянина України – в питаннях відсутності системних демократичних реформ. Це – головне. Не важливо, яка з гілок влади програє, головне – це те, що ця влада буде абсолютно недієздатною у вирішенні нагальних проблем суспільства.
– Як Ви оцінюєте поїздку прем’єр-міністра України до США? Чи була вона успішна?
– Я думаю, що оцінювати ці поїздку має українське суспільство. І я переконаний, що наслідки цієї поїздки не були тим, що можна було б назвати захистом національних інтересів України. Так, дійсно, там були намагання вирішити питання про вступ України до СОТ, але всі сигнали, які могли зробити Сполучені Штати Америки, вже зроблені. Підписаний відповідний протокол з Україною, отже, зараз справа тільки за нами. На мою думку, там багато приділили уваги вступу України до НАТО і прем’єр-міністр пообіцяв, що він буде робити все, щоб українці знали більше про НАТО та зосередив увагу на тому, що ми ще не готові до вступу. Я думаю, що саме та геополітична ситуація, в якій знаходиться Україна, вимагає нашого негайного вступу до НАТО. Є ще недомарковані наші кордони з Росією. У нас існує нестабільна політична ситуація і не така вже сильна демократія, тому, на мою думку, питання вступу до НАТО – це є питання збереження цілісності України, а також можливість захистити наші національні інтереси, в тому числі питання енергетичної незалежності. Тому, якщо ми говоримо про певні стандарти, пов’язані з рівнем якості життя громадян України, то наш шлях повинен бути спрямований саме до Європейського Союзу. А це, в свою чергу, на сьогоднішній день не можливо зробити без вступу в цей альянс.
– Як Ви прокоментуєте прагнення деяких політичних сил надати російській мові статус державної?
– Я вважаю, що це недоречно. На мою думку, 10 стаття Конституції компромісно, з урахуванням європейської позиції встановила режим використання як української, так й інших мов, в тому числі російської. Я переконаний, що питання російської мови повинно бути розв’язане в демократичний спосіб. І тут, напевно, треба виходити з тих традицій, які є в інших демократичних країнах. Ті спроби, які були зроблені по встановленню російської мови як регіональної, я думаю, повинні мати своє продовження. Це потрібно для того, щоб забрати аргументи у тих політичних сил, які спекулюють і отримують політичні дивіденди на цьому питанні, провокуючи людей вчиняти в країні суспільно-політичну кризу через порушення цієї теми.
„Саме головне, що є у людини – це її життєвий час"
– Як Ви бачите майбутнє свого покоління: бізнесменів, науковців і т.д. І що Ви плануєте зробити задля того, щоб це майбутнє відбулось?
– Я бачу нове нерадянське покоління в прекрасному демократичному і світлому майбутньому, тому що люди переходять від загальної колективної логіки до індивідуальної прагматичної. Вона дає можливість для більшості людей знайти в собі індивідуальність і розвинути її. Навіть у питаннях конкуренції в економіці й політиці, в інших суспільних речах дуже важливо, щоб саме молодь на сьогоднішній день почала задавати свої правила гри. І ці правила, на мою думку, будуть відрізнятися від радянських тим, що вони зосереджуватимуться на вільному та об’єктивному використанні часу будь-якої людини, бо саме головне, що є у людини – це її життєвий час. Я думаю, що жодна людина не повинна витрачати свій життєвий час на ті речі, які не є корисними ані для суспільства, ані для розвитку цієї індивідуальності як особистості.
Тепер про особисте
– Як Ваше ім’я вплинуло на Ваше подальше життя?
Не знаю (посміхається). До 18 років мене називали Ніколаєм, потім я вже називався Микола. То був болючий перехід з Ніколая на Миколу. Змінилася країна, змінилися імена, навіть тепер вже й в паспорті пишуть по два імені. Але мені моє подобається. Я думаю, що всім тим, хто має таке ім’я – в житті буде щастити.
– А в дитинстві Ви вірили в Святого Миколая?
– Аякже, – вірив! І в Святого Миколая, і в Діда Мороза, і завжди чекав від них подарунків, так, як і сьогодні мої діти.
– А, що Ви їм подаруєте?
– Не скажу, бо це – сюрприз.
– А що в дитинстві було під подушкою у Миколи Катеринчука?
– Були цукерки, книги і мандарини.
– Якби Ви були дитиною, що б Ви хотіли отримати від Святого Миколая?
– Ну знаєте, я вже не дитина. Але, думаю, все, що мені потрібно в житті, я може сам зробити. Єдине, що я не можу зробити на сьогоднішній день, це, напевно, вплинути на рівень добробуту кожного громадянина. Якими б високими словами це не було сказано, але мене це дуже турбує.
– А як Ви збираєтесь проводити Новий Рік та Різдвяні свята?
– У Новий Рік я буду в Києві з родиною. Ми поїдемо до нового будинку мого другу. Єдина цікавість в тому, що він тільки-но його побудував і тиждень тому поклав дах. Там не буде ані меблів, ані ремонту. Не знаю, що там буде взагалі, але ми домовились, що зберемось там всією дружньою компанією, в якій, в основному, немає політиків.
– А як Ви любите відпочивати і яке в Вас улюблене місце відпочинку?
– Відпочивати я люблю активно. Я віддаю перевагу відпочинку, пов’язаному з водою. Останнє моє захоплення – це рибальство. І ще от два рази ходив на полювання. Нічого не вполював, бо в свій час вже так багато настрілявся, що тепер не хочеться цього робити. Але походити в лісі зі своїми думками один на один – це прекрасно!
