Ілюстрація: TheEpochtimes.com, EpochTimes.com.ua
У 17 столітті маньчжурські воїни із холодного північного сходу прорвалися через Велику стіну і завоювали згасаючу династію Мін. До влади прийшла остання імператорська династія Китаю — Цін.
Чужинцям вдалося впродовж подальших 250 років, прийнявши китайську культуру, панувати над сотнями мільйонів китайців. За час їхнього правління територія Китаю збільшилася в три рази, і цією імперією захоплювалися багато великих мислителів європейського Просвітництва.
Рано вставати і рано починати працювати
Етнічна група маньчжурів, крихітна частина величезного населення Китаю, доклала великих зусиль до того, аби правити розумно і гармонійно. Цінські імператори старанно правили Піднебесною із Забороненого міста у північній столиці Китаю Пекіні. Трьох великих із них — Кансі, Юнчжена і Цяньлуна — які в сумі правили країною протягом 140-річного періоду процвітання, пам’ятають за їхню особисту дисципліну і самовіддачу.
О 5 ранку імператор піднімався і його одягали. Одяг імператора вибирався в залежності від пори року, місяця, події і навіть від різного часу доби. Після цього правитель молився Будді, а потім проводив ранок, енергійно засвоюючи уроки з історичних записів, переданих його предками. Щоб удосконалити своє правління, імператор постійно вчився.
О 7 годині ранку імператор закінчував навчання і вирушав снідати. Згідно з маньчжурською традицією, у цінських монархів на день було два основних прийоми їжі: вранці і після полудня. Про їжу імператора дбали два відомства — Управління палацових справ і Кафедра імператорського двору.
Зосереджене прийняття рішень
Найвеличніші цінські імператори проводили прийом при дворі рано, швидко і часто. Саме в цей час імператор оголошував свою позицію і віддавав накази.
Чиновники, які представляли різні консультативні органи та державні установи, подавали імперські звіти, чи меморандуми, імператору, які він читав за сніданком. Потім він вибирав, кому дати особисту аудієнцію зі списку чиновників, складеного євнухом, а далі відправлявся до палацу для півторагодинного прийому.
Прийом при дворі був обов’язковим лише в деякі з днів місяця за місячним календарем, але старанні імператори проводили їх частіше — як правило, із 9.30 ранку. Імператор Кансі (прибл. 1654—1722) приймав чиновників мало не щодня.
Після прийому імператор ішов до себе у палацові покої, де брався за роботу з документами. Перо з кіноварним чорнилом, призначене виключно для імператора, служило для коментарів і заміток, які він робив у документах, поданих на розгляд. Якщо роботи було багато, то імператор міг не лягати до пізньої ночі, перевіряючи роботу міністрів.
Світогляд цінських імператорів
Якщо в імператора було не дуже багато державних справ, він, швидше за все, проводив час після полудня за читанням або віддавався культурному дозвіллю — живопису, поезії, слухав оперу. Спати імператори лягали рано — о 9 вечора, так, аби на наступний день прокинутися до світанку.
Починаючи з імператора Шуньчжи, який заклав традицію щоденного буддійського поклоніння, освіта й релігія стали невід’ємною частиною світогляду освічених цінських монархів. Окрім ранкового прийому, імператор проводив велику частину вечора, беручи участь у буддійській молитві або шаманських ритуалах, переданих за маньчжурською традицією. Всі важливі ритуали, такі як шанування Неба і Землі, або церемонії землі та зерна, імператор неодмінно відвідував особисто.
Найуспішніші правителі династії Цін були також дуже побожними людьми, які багато писали про буддійське самовдосконалювання та філософію. Всі імператори отримали класичну освіту від китайських наставників. Навіть місце, де жив імператор, носило назву Залу духовного вдосконалювання.
Кожний із цінських імператорів мав талант у якому-небудь із мистецтв. Цяньлун (прибл. 1736—1795) славився своїми каліграфічними навичками, а Кансі проводив свій вільний час у дійсно конфуціанському стилі, вивчаючи музичні традиції як сходу, так і заходу. Із раннього періоду свого правління маньчжурські імператори фінансово підтримували мистецтво та культуру, що, безсумнівно, допомогло їхньому успіху у правлінні Китаєм.
Читайте також:
Історія Китаю (36): Імператор У-ді ― найвеличніший правитель династії Хань
Історія Китаю (30): Цінь Ши Хуан — перший китайський імператор
