Прикладом домінування китайського телекомунікаційного гіганта Huawei на африканському ринку може служити заява, зроблена в 2016 році Пан Цзіміном, тодішнім президентом департаменту з глобального управління.
З кількох десятків доступних комерційних мереж 4G в Африці більше 70% були створені Huawei», — сказав Пан на галузевій конференції в Єгипті, повідомляє африканський онлайн-бізнес-сайт African Business Central.
З 1999 року компанія Huawei стратегічно монополізувала телекомунікаційну інфраструктуру.
Відносно технології 3G попереднього покоління Міністерство торгівлі Китаю стверджує, що Huawei допомогла створити понад 50 мереж в 36 країнах, зокрема Гані, Кенії, Нігерії, Танзанії, Уганді і Замбії.
І коли справа дійшла до розгортання технології 5G наступного покоління, Huawei почала співпрацювати з багатьма місцевими постачальниками телекомунікаційних послуг в Африці для пробних запусків, зокрема MTN Group, найбільшого оператора мобільного зв’язку в Африці; Vodacom, що базується в ПАР; і Safaricom, штаб-квартира якого знаходиться в Кенії.
Інтернет-інфраструктура
Huawei також створила інтернет-мережі, які використовуються урядами африканських країн, що призвело до проблем з безпекою.
Згідно з публікацією в грудні 2018 року на сайті новин «Східна Африка» в Кенії, Huawei разом з китайською технологічною компанією ZTE створила «національні мережі волоконно-оптичного зв’язку та мережі електронного уряду більш ніж в 30 країнах».
А саме оснащення штаб-квартири Африканського союзу (АС). Китай і побудував комплекс, розташований в столиці Ефіопії Аддис-Абебі.
У січні 2018 року французька газета Le Monde повідомила, що з 2012 року щоночі передавалися дані з комп’ютерних систем в штаб-квартирі АС на сервери в Шанхаї. Крім того, приховані мікрофони були виявлені всередині столів і стін будівлі. Huawei запідозрили в шпигунстві. Однак китайська влада відкинула звинувачення Le Monde.
Згідно з аналізом аналітичного центру Австралійського інституту стратегічної політики (ASPI), що базується в Канберрі, з посиланням на контент з веб-сайту Huawei, та отримані від Африканського союзу документи, зокрема контракти на ІТ-інфраструктуру, китайський технічний гігант надав обладнання для деяких будівель штаб-квартири, включаючи обчислювальні пристрої. Аналітичний центр вказав, що, хоча можливо, що Huawei не знала про передбачуване розкрадання даних, необізнаність компанії, що само по собі стало б причиною «заклопотаності з приводу національної безпеки». Huawei відкинула претензії ASPI.
Джошуа Мізерві, старший політичний аналітик по Африці і Близькому Сходу Фонда спадщини США, заявив в березні 2018 року на слуханнях в Конгресі, щодо відносини з Африкою, що «ризик для африканських урядів є значним».
Посилаючись на коментарі колишнього голови ЦРУ , який сказав, що Huawei поділилася з Пекіном «великими знаннями про іноземні телекомунікаційні системи, з якими вона пов’язана», Мізерві зазначив, що, на його думку, Пекін «вже скористався цією вразливістю в Африці».
Китайська стратегія що спонсорується в Африці
Інтерес Huawei до ведення бізнесу в Африці обумовлений її засновником і генеральним директором Жень Чженфеєм, колишнім інженером китайської армії, який очолював Інформаційно-інженерну академію Генерального штабу і активно просував ідеологію Комуністичної партії Китаю.
Згідно з біографією, опублікованою китайським університетом наукової і технологічної преси «Хуажонг» у 2010 році, Жень часто читав праці колишнього лідера Комуністичної партії Китаю Мао Цзедуна і використовував ідеї Мао для розробки бізнес-стратегії Huawei. Наприклад, Жень прийняв добре відому маоістську стратегію — захоплення влади в сільській місцевості, а потім використання сільських баз для оточення і захоплення міст. Цей метод, відточений під час громадянської війни в Китаї, Жень використовував для розширення бізнесу Huawei як всередині країни, так і за її межами.
Починаючи з 1992 року, коли на китайському телекомунікаційному ринку домінували іноземні фірми, такі як Alcatel, Lucent і Nortel, Huawei почала активно просувати свої цифрові телефонні комутатори в сільських районах Китаю, перш ніж перейти на іншу частину Китаю, йдеться в біографічній книзі.
Використовуючи ту ж маоістську стратегію, Huawei спочатку охопила менш розвинені регіони світу, такі як Африка, Південно-Східна Азія і Західна Азія, а потім вийшла на основні європейські й американські ринки.
Китайський технічний гігант також є однією з багатьох китайських компаній, що пішли за закликом Пекіна до закордонної експансії — стратегією «Виходу», оприлюдненою колишнім лідером КПК Цзян Цземінем (правив у 1990 — початку 2000 рр.).
Згідно з державними ЗМІ Китаю, Цзян вперше запропонував цю стратегію в липні 1996 року, відвідавши шість африканських країн: Єгипет, Ефіопію, Кенію, Малі, Намібію і Зімбабве.
Концепція виходу була знову згадана в грудні 1997 року, коли Цзян сказав під час робочої зустрічі ЦК КПК: «Ми повинні агресивно лідирувати й організовувати компетентні компанії для виходу, інвестування і створення заводів в інших країнах, а також використання їх ринків і ресурсів».
У травні 1998 року, на іншій робочій нараді, Цзян визначив Африку, а також Близький Схід, Центральну Азію та Латинську Америку як регіони для агресивних інвестицій в рамках своєї стратегії виходу.
Ця концепція зрештою стала офіційним елементом зовнішньої політики Китаю в листопаді 2002 року, коли вона була включена в політичний звіт XVI Національного конгресу, який проводиться раз на п’ять років при зміні керівництва партії.
Huawei взяла на себе відповідальність, вперше відкривши філію в Нігерії у 1999 році.
Навчальна ініціатива
Компанія також прагне розширювати «м’яку силу» за допомогою своєї програми корпоративної соціальної відповідальності «Насіння для майбутнього», створеної в 2008 році з метою розвитку місцевих ІТ-талантів і підвищення інтересу до телекомунікаційного сектору. Зазвичай відбираються студенти, які навчаються в галузях, пов’язаних із STEM (наука, технологія, інженерія і математика).
Учасники програми проходять навчання мандаринською мовою в провідних університетах Пекіна, — згідно з веб-сайтом Huawei. А також технічну підготовку в штаб-квартирі компанії в місті Шеньчжень на півдні Китаю. Багато університетів в усьому світі відзначають, що програма «Насіння для майбутнього» «повністю оплачується».
Програма доступна в багатьох країнах світу, зокрема Сполучені Штати і більш ніж 20 країн Африки, таких як Камерун, Гана, Кенія, Сенегал, ПАР та інші.
Відповідно до веб-сайту Huawei, з 2017 року більше 30 000 студентів з 350 університетів, що представляють 108 країн і регіонів, навчалися за цією програмою.
Але деякі експерти вважають, що це більше, ніж просто освітня програма. Партнерство Huawei з провідними університетами Великої Британії, зокрема програму «Насіння для майбутнього», було поставлено під сумнів. Ентоні Гліс, професор політики в Букінгемському університеті й експерт з питань національної безпеки, назвав ці відносини «глибоко тривожними» і «абсолютно класичною комуністичною тактикою підривної діяльності» в статті The Daily Telegraph за грудень 2018 року.
Гліс пояснив, що програми Huawei мають «військову, політичну та промислову складову, яку люди не зрозуміли», через тісні зв’язки компанії з Пекіном і зв’язки її керівника з китайськими військовими.
В огляді політики, випущеному в липні 2016 року, дослідники зі Школи передових міжнародних досліджень при Університеті Джона Хопкінса взяли під сумнів ефективність навчальних програм Huawei.
«Чи справді програми навчання, які Huawei називає програмами корпоративної соціальної відповідальності, спрямовані на соціальне й екологічне благополуччя, або вони передбачені для економії коштів, прибуткового бізнесу і розвитку людських ресурсів?»
Хмарні обчислення
Зломи Huawei в хмарному сховище даних також викликали заклопотаність. У листопаді минулого року компанія представила свою нову хмарну обчислювальну станцію в ПАР. На своєму веб-сайті Huawei рекламувала себе в якості першого постачальника хмарних послуг, що працює з локальним центром обробки даних в Африці.
uawei також підписала угоди з кількома інформаційними та технологічними фірмами по всьому світу, щоб надавати хмарні сервіси компаніям в Африці, таким як Datacentrix (ПАР), а також індійській Tech Mahindra і німецькій T-Systems.
Проблеми безпеки, пов’язані з продуктами хмарних обчислень Huawei, були підняті ще в вересні 2013 року, коли аналітична компанія Defense Group Inc. із Вірджинії опублікувала звіт за запитом Комісії з економіки і безпеки США і Китаю.
У звіті під назвою «» міститься , створених китайськими корпораціями-лідерами, такими як Huawei і ZTE, і відзначається, що їх зусилля з продажу своїх послуг за межами Китаю можуть побічно призвести до тому, що «значні обсяги корпоративних даних США потраплять на сервери, що знаходяться під китайським контролем».
Ця стаття є частиною спеціальної доповіді про діяльність компанії Huawei, опублікованої The Epoch Times.
Джерело:
