Група молодих соціальних підприємців намагається вирішити актуальні проблеми санітарії в Індії. Вони проєктують, виробляють та встановлюють громадські туалети з переробленого пластику, що допомагає також знизити й викид вуглекислого газу в атмосферу.
31-річний Ашвіні Агарвал, випускник Делійського коледжу мистецтв та торгівлі, побудував перший громадський туалет власного виробництва у 2015 році. Встановив він його за територією найбільшої державної лікарні Всеіндійського інституту медичних наук (AIIMS). Ця лікарня примикає до іншої великої лікарні району Сафдарджунг у Південному Делі. Автобусні зупинки біля цих лікарень завжди багатолюдні.
Оскільки громадських пісуарів на зупинках не було, пасажири, що зневірилися, справляли потребу біля стін лікарень, порушуючи правила пристойності та створюючи загрозу гігієні.
Агарвал створив пілотну модель чоловічого громадського пісуара із викинутих 200-рупійних пляшок ($2,50) з-під води.
У 2016 році інновація Агарвала виграла другу премію на Всесвітньому водному форумі у Сеулі в категорії «Санітарія та гігієна».
«Премія принесла мені перші гроші — $6 000, які пішли на розробку дизайну», — згадує Агарвал зі своєї крихітної студії в перенаселеному передмісті Народжі Нью-Делі.
Натхненний реакцією на свою інновацію, майбутній підприємець створив відеоролик про пісуар «зроби сам», і розмістив його в соцмережах. Відео викликало інтерес і автору посипалися запити з усієї Індії. Його нехитра ідея виявилася дуже популярною для другої за чисельністю населення країни світу, з її міськими пробками та гострою потребою вирішення проблеми санітарії.
«Я отримав замовлення від багатьох мешканців, у тому числі від домогосподарок, які шукали вирішення проблем санітарії у тісних будинках, таких, наприклад, як спільна стіна між кухнею та туалетом», — сказав Агарвал.
На початку своєї місії щодо покращення санітарних умов Агарвал провів опитування: «Що для вас важливіше — телевізор чи туалет?»
«Під час опитування я з’ясував, що більшість представників робітничого класу в будинку мають телевізор, але не мають туалету! Так у мене з’явилася ідея створити предмети першої необхідності, насамперед — туалети», — згадує він про пошуки, які почалися у нього в 2014 році разом з національною кампанією Swachh Bharat Abhiyan («Чиста Індія»), що ініціював уряд того року з метою усунення в країні відкритої дефекації та поліпшення поводження з твердими відходами.
Його смілива кар’єра у сфері санітарії розпочалася з першого пісуару, виготовленого з викинутих пляшок з-під води. Ця ідея переросла у виробництво туалетів із переробленого пластику — дешевого ресурсу, що дозволяє знизити викиди вуглекислого газу. Сьогодні організація Агарвала називається Basic SHIT («Інноваційні технології санітарії та гігієни»).
Батькам Агарвала не сподобався вибір професії сином, але коли вони побачили, що його ідея отримала загальне визнання в Сеулі, вони змінили свою думку.
Сьогодні Basic SHIT складається з 6-7 осіб: архітекторів, дизайнерів та вчених. Їхня організація співпрацює з іншими науково-виробничими об’єднаннями (НВО). Окрім іншого, їхня фірма надає послуги санітарії під час проведення таких великих громадських заходів, як кіно- та музичні фестивалі.
Інноваційні громадські туалети
Агарвал вперше створив туалети-монетоприймачі бувши студентом. Перші три випробувальні сталеві кабінки встановили у Нью-Делі. Вони були забезпечені технічною водою та плантаторами.
«Спочатку все йшло добре. Кожен туалет щодня приносив дохід близько 600-750 рупій ($8-10) і вийшов на самоокупність», — сказав Агарвал. Але якраз у той час, коли команда подумала про масштабне встановлення туалетних конструкцій у столиці, виникли проблеми.
«Незабаром люди почали класти замість монет каміння та складений папір», — зазначив Агарвал, зізнавшись, що тоді він уперше подумав, що ця ідея не спрацює.
Були курйози, коли люди опинялися всередині. «Ти намагаєшся розв’язати питання санітарії, а виходить, створюєш ще більше проблем», — сказав він.
І тоді команда почала шукати найкращі рішення.
Нині пісуарів, які компанія встановила біля AIIMS, вже немає, тому фірма перебуває у процесі створення нових громадських туалетів із переробленого пластику для Південного Делі.
В цей час юрист Basic SHIT Банала Дінеш оформляє патент на нову модель туалету для сільських районів, а також пісуарів для автомагістралей та ринків.
За його словами, Індія потребує постійних інновацій у галузі санітарії та туалетних технологій через стрімку урбанізацію та національні особливості.
«Якщо у вас буде час, загляньте у підземку перед метро AIIMS. Там сплять сотні людей. Зазвичай, це родичі пацієнтів. Там немає туалетів», — зазначив Дінеш.
Агарвал додав, що сьогодні його команда розробляє пересувну конструкцію на випадок стихійного лиха (повені або землетрусу). Ці моделі можна буде встановити лише за п’ять днів.
Протести фермерів та локдаун
Коли в Нью-Делі протестували індійські селяни, на околицях столиці зібралися юрби людей. Вони розбили намети, збудували тимчасові житлові будинки з кухнями, але громадські туалети залишалися проблемою, і саме тоді з’явилася кампанія Basic SHIT.
Ініціатива привернула увагу індійських ЗМІ, і це спонукало Агарвала та його команду організувати краудфандингову інтернет-кампанію (зі збору коштів для фінансування Basic SHIT), яка зібрала $23750.
У той час команда виробляла кабінки громадських вбиралень із переробленого пластику, і коли вони стали непотрібними через локдаун, Basic SHIT перейшли на виробництво альтернативних товарів із того ж матеріалу.
Ми створили для індійців низький табурет — зручний аксесуар для традиційного західного туалету (з унітазом). Кожен табурет вагою 5 кг запобіг 30 кг викидів вуглекислого газу в навколишнє середовище», — пояснив 29-річний Сахадж Уманг Сінгх, колега Агарвала.
До асортименту товарів Basic SHIT з переробленого пластику входять також підставки для ноутбуків, плантатори, громадські урни для сигарет.
Нова модель компостного туалету Basic SHIT на основі тирси покликана розв’язати проблему нестачі води, так і проблему утилізації відходів. Компостування відбувається на місці.
«Кожний кілограм переробленого пластику, що використовується нами, економить 8 кг викидів вуглекислого газу в атмосферу. Оскільки утилізація відходів завжди була проблемою для Індії, ми створили компостний туалет на основі тирси для районів, де немає води», — додав Сінгх.
Тим часом, команда Basic SHIT сподівається на пільги від уряду Індії — скасування податків на переробку пластику, щоб зробити його більш доступним (дешевим) матеріалом.
«Був час, коли з індійських виробників гігієнічних прокладок стягували 18% податку. Завдяки занедбаній громадській пропагандистській кампанії на захист жінок Індії, цей податок зняли. А ми поки що змушені платити 18% за переробку пластику», — сказав Агарвал.
Дінеш додав, що їхня команда працює над спрощенням технології виготовлення туалетів, щоб вони були легкодоступні для індійців, що потребують.
За матеріалами
