Кущохвостий беттонг, рідкісний кенгуруподібний сумчастий ссавець розміром із кролика, до Австралії, через понад 100 років після того, як він зник з півдня континенту.
Відомий також як тасманійський беттонг, він стрибає задніми лапами, як кенгуру. Ці міні-сумчасті колись населяли понад 60% території Австралії, перш ніж стали жертвами котів, лисиць та розчищення земель після європейської колонізації понад два століття тому.
З десятків мільйонів їхня популяція скоротилася до 12 000-18 000 особин, що мешкають переважно на австралійських островах, у захищених вольєрах і в кількох осередках Західної Австралії. Зараз вони повертаються на півострів Йорк у Південній Австралії після того, як вчені випустили 120 особин протягом двох років, щоб перевірити, чи зможуть вони вижити.
Контроль над хижаками
Маленькі істоти процвітають, повідомили дослідники в п’ятницю. Вони розповіли, що відловили 85 беттонгів і виявили, що 40 відсотків з них народилися на півострові, а 42 з 45 самок носили молодняк у своїх сумках. “Фантастично бачити стільки нових тварин”, — сказав Дерек Сендоу, еколог з Північного і Йоркського ландшафтного комітету.
За словами пана Сендоу, їхньому поверненню до Південної Австралії сприяла інтенсивна програма боротьби з котами та лисицями, а також “не водонепроникна” огорожа, яка зменшила — але не повністю виключила – прохід хижаків. Це “маленький кенгуру розміром з кілочок, міні-кенгуру на стероїдах, якщо хочете. У них дуже потужні задні ноги, вони носять малят у сумці, як кенгуру, але важать лише півтора кілограма”, — розповідає він. І вони відіграють важливу роль в австралійському довкіллі, розповів він AFP.
“Дуже важлива роль в екосистемі”
“Вони багато копають. Маленька беттонгія може перемістити тонни ґрунту за рік. Вони риють ґрунт, створюючи маленькі мікросередовища для інфільтрації води та проростання насіння. Тому вони відіграють дуже важливу роль в екосистемі”, — каже він.
У разі нападу самки мають незвичний, але ефективний механізм захисту. Щоб врятуватися, вони не тільки “зигзагоподібно пробігають на великій швидкості крізь кущі”, але й викидають своїх малят з сумки в надії втекти, поки хижак переслідує їхнє потомство.
“Це може здатися жахливим батьківством, але це справжнє досягнення”, — каже Сендоу, вказуючи на те, що самки часто мають у сумці готові ембріони, коли їхні дитинчата природним чином залишають її або помирають. “Вони можуть тримати дитину в сумці, а потім замінити її”, — додає науковець.
