Дослідники з Європи заявляють, що вперше в історії виявили мікропластик у крові людини.
Як заявив у четвер в інтерв’ю The Guardian Дік Ветаак, екотоксиколог із Vrije Universiteit Amsterdam у Нідерландах, їхнє «дослідження є першим свідченням того, що в нашій крові є полімерні частинки – це дуже важливий факт». Однак, за його словами, необхідні додаткові дослідження.
«Але ми повинні розширити дослідження та збільшити розміри вибірки, кількість полімерів, що оцінюються тощо», – продовжив він.
Вчені з Нідерландів узяли зразки крові у 22 анонімних здорових дорослих донорів та проаналізували їх на наявність частинок розміром 0,00002 дюйми. Відповідно до дослідження, у сімнадцяти осіб, або 77,2 відсотка, у крові було виявлено мікропластик.
Результати дослідження були опубліковані у журналі Environment International. У ході дослідження було перевірено п’ять видів пластику: поліметилметакрилат (ПММА), поліпропілен (ПП), полістирол (ПС), поліетилен (ПЕ) та поліетилентерефталат (ПЕТ).
А термін мікропластик, додали вони, відноситься до «пластикових частинок, для яких не існує загальноприйнятого визначення», але в деякій науковій літературі він «часто визначається як пластикові частинки розміром до 5 мм без певного граничного мінімального розміру».
Вони уточнили, що пластикові частинки, які були вивчені в їх дослідженні, можуть «абсорбуватися через мембрани в організмі людини», і вибрали частинки, «які можуть бути затримані на фільтрі з розміром пор 700 нм (нанометрів)», тобто це частинки розміром 700 нанометрів чи більше.
«Занепокоєння, звісно, обґрунтоване», – сказав Ветаак в інтерв’ю газеті The Guardian. «Частини знаходяться там і переносяться по всьому тілу».
Попередні роботи показали, що мікропластика в 10 разів більше у фекаліях немовлят у порівнянні з дорослими, сказав він, додавши, що діти, яких годують із пластикових пляшечок, щодня ковтають численні мікропластикові частки.
«Ми також знаємо загалом, що немовлята та маленькі діти більш уразливі до впливу хімічних речовин та частинок», – сказав Вєтак. «Це мене дуже турбує».
Наслідки проковтування мікропластику для здоров’я не зрозумілі. У дослідженні Університету Халла, опублікованому у 2021 році, стверджується, що вони можуть спричинити загибель клітин або алергічні реакції.
«Велике питання – що відбувається в нашому організмі?», – сказав Ветаак в інтерв’ю The Guardian. Чи затримуються частки в організмі? Чи транспортуються вони до певних органів, наприклад, долаючи гематоенцефалічний бар’єр?». І чи достатньо високий рівень цих частинок, щоб спричинити захворювання? Нам терміново потрібно фінансувати подальші дослідження, щоб ми могли це з’ясувати».
Дослідження було частково проведено на замовлення Common Seas, активістської групи, яка домагається вживання нових заходів щодо боротьби із забрудненням та зараженням пластиком, йдеться у статті.
