#img_left#В наші часи наука стрімко розвивається, старі теорії часто змінюють нові. Проте деякі речі, які передаються вже тисячі років, залишились без змін.
Ми так само, як і жителі Межиріччя, ділимо коло на 360 градусів, тиждень — на 7 днів, а годину — на 60 хвилин. Наукою у Месопотамії займались жерці, і вона була дуже розвиненою, хоч і використовувала відмінні від сучасних методи пізнання.
Шумери ще у 18 столітті до нашої ери могли порахувати довжину гіпотенузи прямокутного трикутника, знаючи її катети. Проте вони не формулювали її абстрактно, що зробив Піфагор через тисячу років, а мислили практично: вони складали довжини сторін трикутника у таблиці. Жителі Вавилону вміли досить точно обчислювати квадратний корінь, вирішувати рівняння з одним невідомим і обчислювати площу трикутника, кола і трапеції.
Загалом наука у Межиріччі була сповнена духовності, проте не була дуже релігійною, як, наприклад, в Індії та Єгипті. Пантеон богів був великим, і абсолютної влади жоден з них не мав — їх сила була в єдності. Небесні збори обирали головного бога і ухвалювали усі важливі рішення. Коли між богами виникали протиріччя внаслідок нестабільності космосу, земні люди були в небезпеці — вважали жителі Межиріччя.
Наука Месопотамії багато в чому мала описовий характер. Маючи писемність, шумери переписували те, що бачили навколо себе і систематизували його. До нашого часу дійшли їх глиняні таблиці — своєрідні довідники з ботаніки, зоології та мінералогії. Медициною, як і астрономією, займались жерці. В цілому, наука Месопотамії у період Шумерського царства була дуже розвиненою, тому аккадці з утвердженням своєї держави на цій території намагались зберегти шумерську мову. Складались шумеро-аккадські словники і описувалась граматика цих мов. Пізніше цим займались і амореї. Науковець Межиріччя мав вміти перекладати тексти з шумерського на аккадський і навпаки, усно та письмово, відмінювати шумерські слова, вміти правильно їх вимовляти, знати терміни письма і граматики, володіти каліграфією і тайнописом, спеціальною мовою жерців та представників інших професій. Крім того, вчена людина мала знатися на музиці, вміти керувати хором і грати на музичному інструменті, скласти глиняний конверт і скріпити печаткою юридичний або господарський документ, розбиратися в математиці та землемірній практиці, вміти скласти раціон робітників, кошториси, об’єм земельних робіт, тощо.
Закон у шумерському суспільстві був найвищою цінністю, тому дуже розвиненою була юридична справа. Порушення закону каралось, до того ж значення мав період доби, в який було здійснено злочин. За один і той самий злочин, здійснений вдень, можна було заплатити штраф, а вночі — поплатитись життям.
Розвиненим було і будівництво: як не згадати вавилонські зіккурати, які росли в небо. Такі семи- або триярусні храми мали слугувати для зв’язку людини і богів — до того, як спуститись на рівнину Межиріччя, народ звик молитись у горах. Споруджувались мости і акведуки, зводились укріплення, мостились дороги. З’явились мавзолеї — тип споруди для вшанування померлого, зобов’язаний своєю назвою месопотамському царю Мавзолу.#img_center_nostream#
Особливо розвинутою наукою у Межиріччя була астрономія: рух зірок, планет і Місяця шумери записували на тисячах глиняних табличок. Вчені Месопотамії вміли вираховувати довжину світлового дня впродовж року, сонячні та місячні затемнення. Видатний вчений Месопотамії Гіппарх доволі точно визначав період прецесії земної осі — те, що тепер називають Платонівським роком. У записах астрономів того часу знайшли опис моделі Всесвіту, в якій Земля обертається навколо сонця. Вже тоді були визначені основні періоди часу, якими користуються дотепер: сонячний рік, лунний місяць, семиденний тиждень. Кожен день носив ім’я одного з божеств того часу. Ці назви успадкувала Греція, а потім Римська Імперія і власне Європа. Шумери використовували 60-річну систему числення, тому успадковані від них поняття години і хвилини ми ділимо на 60. Користувались на території Месопотамії місячним календарем з 12 місяців по 29 або 30 днів кожен, при цьому високосний місяць міг додатись будь-коли за указом правителя. Пізніше місячний календар намагались пов’язати із сонячним роком. З 4 століття до нашої ери жителі Вавілону стали використовувати 19-річний календар, який згодом поширився і в сусідніх царствах. Люди того часу не рахували роки в тому розумінні, як це робиться тепер. Орієнтирами в часі служили видатні події, «через рік після …» або «на другий рік правління …». Важко сказати, як сприймали час жителі Межиріччя, але минуле вони називали um pani («дні лиця»), а майбутнє — ahratu («те, що позаду»): так, ніби йшли спиною вперед.
Астрономією в той період цивілізації займались жерці, і вона включала в себе астрологію. Остання була дуже розвинена і стала частиною наукової роботи того часу. Проте у 8 та 7 століттях до нашої ери вавилонські астрономи стали використовувати інший науковий підхід, емпіричний. Він використовує для отримання даних спостереження та експеримент, тобто спирається на те, що належить матеріальній сфері. Ця подія вважається першою науковою революцією. Пізніше у Греції і Римі астрономів Межиріччя називали халдеями, або священниками-книжниками, які спеціалізувались на астрології та інших формах передбачення. Очевидно, люди звернулись до інших методів наукового пізнання, ніж вони колись використовували, і привела до інших результатів.
Про розвиток науки в інших цивілізаціях стародавнього світу читайте в наших наступних статтях…
