У давньогрецькій міфології слово «амброзія» означало «їжа або напій богів». У нашому дослідженні ми подорожуємо у глиб історії до втрачених цивілізацій світу для того, щоб зрозуміти величезну кількість зв’язків між їжею та духовністю.
#img_left#Мед, одержаний із солодкого золотого нектару квітів і дерев, завжди мав глибокі зв’язки із Богом та природою. Мед не може бути створений людиною, тому ми сподіваємося на бджіл, щоб вони застосували своє чарівництво для нас.
Бджільництво (наука розведення бджіл) виникло за 700 років до н.е. Найбільше розповсюдження воно знайшло у Стародавньому Єгипті; посудини з медом були знайдені у гробницях шанованих померлих як підношення, яке могло би стати їм у нагоді у потойбічному житті.
За стародавніми знахідками в храмі Ра у єгипетському Геліополі, «Бог Ра плакав, його сльози впали на землю і були перетворені на бджіл». Ця строфа говорить про віру у те, що боги дійсно створили бджіл, які у свою чергу створюють ці дорогоцінні ласощі. Згадка про мед у ті часи також часто зустрічалася по всій Північній Африці.
Про те, наскільки високо цінували мед у цих країнах, говорить той факт, що вулики зберігали у храмах, як підношення богам, а також використовували для виробництва ліків та мазей.
Знатні жінки Єгипту використовували мед у косметичних цілях; його також вживали як збуджуючий засіб. Із бджолиного воску єгиптяни вирізали священні статуетки і робили священні написи. Мед міг також використовуватися у процесі муміфікації тіла через його антибактеріальні, протигрибкові та противірусні властивості.
Деякі вважають, що згадка про мед у Старому Заповіті символізувала приємні та бажані сторони життя. Страва із дрібно нарізаних яблук із медом – єврейський звичай, що означав побажання приємного Нового року.
В індуїстській релігії вважається, що мед дарує добре здоров’я тілу та душі, і що він допомагає організму швидше впоратися із хворобою.
У старій буддійській казці розповідається про те, як мавпа принесла мед у подарунок Будді Шакьямуні, і ця сцена часто зображується у буддійському мистецтві. Використання меду має довгу історію у традиційній медицині всього світу. Його прикладали на відкриті рани, язви та опіки. І сьогодні ми використовуємо мед як болезаспокійливий засіб від ран, хворого горла в якості компоненту в натуральній мікстурі від кашлю.
Дізнавшись про таку довгу та вражаючу історію, ми можемо припустити, що люди завжди любили солодке, і сьогодні мед залишається таким самим популярним, як і колись.
Нещодавно, мед з мануки визнали одним із чудових натуральних продуктів для лікування отруйних ран та інфекцій. Його одержують із чайного дерева, що зустрічається, головним чином, у Новій Зеландії та Австралії. Деякі лікарі та вчені вважають, що здатність меду з мануки до зцілення може відіграти у майбутньому важливу роль у знищенні рідкісних вірусів, які часто заражають лікарні.
При купівлі меду рекомендується купувати, якщо є така можливість, місцевий необроблений мед. У кожній місцевості свій особливий смак, оскільки медоносні бджоли збирають нектар із різноманітних дерев і квітів. Загальне правило: чим темніший колір, тим більш насичений смак має мед.
Коли Ви приходите на пасіку, пам’ятайте, що у деяких людей алергія на пилкові білки у меді, бджолиний пилок і маткове молочко, тому розумно враховуйте це перед тим, як дарувати мед.
Варені медові груші
• 4 чашки води
• 1 чашка меду
• 8 смужок шкірки апельсину
• 4 груші – розрізати на дві частини і видалити серцевину
• півчашки вершків
• нарізаний мигдаль для прикраси
У каструлі середньої величини доведіть воду з медом і апельсиновими скориночками до кипіння.
Додайте груші, накрийте кришкою і варіть на повільному вогні протягом 10 хвилин, поки груші не стануть м’якими.
Перед тим, як порізати груші на шматочки, поставте їх у холодильник на три години, щоб вони увібрали рідину.
Груші перед подачею можна знову нагрівати або охолоджувати.
Зверху груші залийте вершками та прикрасьте нарізаним мигдалем.
Чейні Блу. Велика Епоха
