#img_left_nostream#«З боку китайського режиму так і не надійшло прямих відповідей на твердження про санкціоноване урядом вилучення органів у практикуючих Фалуньгун», – заявив Манфред Новак, спеціальний доповідач Організації Об’єднаних Націй з питань тортур.
«Китайський уряд уже розкрився і став зовсім прозорим, – сказав Новак в інтерв’ю для "Великої Епохи". – Це залишається питанням, як таке можливо, що з 1999 року в китайських клініках так сильно зросла кількість операцій по трансплантації органів. Неможливо, щоб раптом з’явилося так багато добровільних донорів».
Незважаючи на кілька вагомих дослідницьких доказів і звітів представників ООН, влада китайської компартії протягом трьох років продовжують спростовувати ці твердження.
Дослідні звіти
У липні 2006 року міжнародний захисник прав людини Девід Мейтас і колишній державний прокурор та член парламенту Девід Кілгур опублікували свій перший звіт, у січні 2007 послідував другий.
У своєму звіті «Кривавий урожай» про вилучення органів у практикуючих Фалуньгун у Китаї», його автори приходять до висновку: «Ми переконані в тому, що існувало і сьогодні існує незаконне вилучення органів у практикуючих Фалуньгун… Неймовірний жах того що відбувається, схиляв нас до думки, що в це просто неможливо повірити».
Розслідування розкрило, що в період між 2001 і 2005 роками для трансплантацій було використано 41,500 органів. Число трансплантацій збільшувалося паралельно зростанню переслідувань послідовників Фалуньгун. У 2001 році кількість донорів печінки в Китаї обмежувалася числом сім. До 2005 року це число збільшилося до 2,168 тільки в одному госпіталі. Китайський військовий уряд бере участь в системі трансплантацій в Китаї, і режим визнає, що основними донорами є страчені ув’язнені.
«Пояснення, що більшість цих органів взяті у ув’язнених після виконання смертного вироку, є непереконливим, – відзначив Новак. – Якщо це дійсно так, то число страчених ув’язнених повинно бути набагато вищим, ніж передбачалося раніше. Я зажадав від уряду Китаю внести ясність в це питання і надати точні відомості».
«Обвинувачення не зняті, – сказав Новак. – Вони не були визнані, але китайський уряд і не заперечує їх, але з іншого боку, вони не доведені. Це ставить нас перед складною дилемою, яку можна вирішити тільки в тому випадку, якщо Китай має бажання співпрацювати. І такого бажання Китай як раз не виявляє».
Вимоги ООН ігноруються
Новак направив до Ради з прав людини ООН доповідь з офіційною вимогою до китайського режиму відповісти на твердження про вилучення органів. У доповіді зокрема говориться, що «практикуючим [Фалуньгун] робилася ін’єкція для зупинки серця, таким чином, їх убивали, щоб використовувати в черговій операції з вилучення органів».
«Схоже, що нічого не змінилося на краще, – сказав Новак. – Ми не маємо точної статистики. Не можу сказати, що ситуація змінилася з тих пір, як я покинув Китай. Але у мене немає причин припускати, що хоч щось змінилося на краще, тому що я не бачу жодних ознак цього. Більшість ув’язнених у цих таборах [примусової праці] – це практикуючі Фалуньгун. І це так жахливо, тому що жодному з цих людей не було надано право на судовий розгляд. Їм ніколи офіційно не висували звинувачення».
Наступний інкримінуючий фактор у «Кривавому врожаї» – це вкрай короткі терміни очікування органів у Китаї. Один чи два тижні для отримання донорської печінки у порівнянні з 32,5 місяцями в Канаді (середній термін очікування в 2003). Кілгур та Мейтас так само надають самовикриваючий матеріал з веб-сайту Центру трансплантацій Китаю, в якому рекламується негайна доступність великої кількості органів від живих донорів. Ознайомитися з прейскурантом цін на органи, пропонується на веб-сайтах китайських шпиталів.
Звіт Кілгура-Мейтаса містить і свідчення з веб-сайтів шпиталів (тепер уже знятих), в яких стверджується, що «з січня 2005 року, до сьогоднішнього дня ми провели 647 операцій з трансплантації печінки – 12 з яких скоєно тільки на цьому тижні. В середньому час очікування – два тижні».
Приблизно в той же час з сайту була знята і таблиця, в якій зазначено, що в 1998 році в госпіталі проводилось всього дев’ять операцій з трансплантації печінки. До 2005 року це число зросло до 2248.
Виправно-трудові табори: без суду і слідства
Під час поїздки Новака до Китаю у 2005 році, поїздки, яку від влади Китаю домагалися 10 років, він виявив, що дві третіх випадків тортур у трудових таборах застосовують до послідовників Фалуньгун.
«Практикуючих Фалуньгун відправляють до таборів примусової праці, – сказав Новак. – Подібним чином влада розправляється і з повіями або з тими, чия поведінка якимось іншим чином небезпечна для суспільства. Можна стверджувати, що відносно велику частину всіх ув’язнених у цих таборах складають послідовники Фалуньгун. Ця група, безперечно, одна з найбільш численних».
Новак відзначив, що число практикуючих у Китаї величезна. «Попри переслідування, [їх] число не зменшилося, а навпаки, збільшилася», – сказав він. – «Геноцид має специфічну основу – це етнічна, расистська або релігійна дискримінація, у даному випадку це дискримінація на релігійному ґрунті. [Те, чим займається режим], це систематичне придушення конкретної групи людей за їх релігійні переконання, хоча керівництво Китаю завжди заперечувало, що Фалуньгун є релігійним рухом».
У телефонній розмові з китайським лікарем, дослідник представився як пацієнт, зацікавлений у донорських органів. Після того, як лікар зізнався, що органи вони одержують із тюрем, дослідник поцікавився:
M: «… і вони отримані від здорових практикуючих Фалуньгун …?»
Lу: «Так точно. Ми обираємо кращі, так як гарантуємо якість проведеної нами операції».
M: «Так значить, ви для себе відбираєте органи?»
Lu: «Так, саме …»
M: «А що, якщо обраний вами, не захоче здавати кров на аналіз?»
Lu: «Він неодмінно це зробить».
M: «Яким чином?»
Lu: «Вони неодмінно знайдуть спосіб, як це зробити. Про що Ви турбуєтеся? Ці справи Вас зовсім не стосуються. У Вас свої процедури».
M: «Чи знає людина про те, що його орган буде вилучений?»
Lu: «Ні, про це він не знає».
У запису розмови з доктором з госпіталю Міньсю в місті Наньнін автономного округу Гуансі 22 травня 2006 року можна прочитати наступне:
«Чому їм [в Гуанчжоу] так легко дістати [органи практикуючих Фалуньгун]?»
«Тому, що вони є важливим відомством. Вони від імені всього університету пов’язуються із системою юридичних установ».
«Тоді вони використовують органи практикуючих Фалуньгун?»
«Так, так» …
«Що ви використовували до (органів практикуючих Фалуньгун), чи були це органи з центрів ув’язнення або в’язниць?»
«З в’язниць».
«І вони взяті від здорових практикуючих Фалуньгун …?»
«Безумовно. Ми обираємо кращі, щоб гарантувати якість проведеної нами операції».
Шарлотта Катберсон. Велика Епоха
