З любов’ю до “традиційного” життя мама трьох дітей заохотила своїх нащадків до тримісячного “телевізійного голодування”. Сім’я була настільки вражена творчою енергією, яка з’явилася за відсутності екрана, що вирішила продовжити – наприкінці липня вони відсвяткували вісім місяців без телевізора.
Мама трьох дітей, яка навчається вдома, блогер і письменниця, 38-річна Джилл Вінгер, виросла в штаті Айдахо. Сьогодні вона живе на сімейному маєтку площею 27 гектарів у південно-східній частині Вайомінгу зі своїм чоловіком, Крістіаном Вінгером, та трьома дітьми: Меса, 13 років, Бріджер, 10 років, і Сейдж, 7 років.
“У нас є всього потроху”, – розповіла пані Вінгер в інтерв’ю The Epoch Times. «Ми вирощуємо великий сад, а також маємо теплицю, тримаємо корів, курей, вирощуємо худобу м’ясних порід. Крім цього у нас є кози та кілька гусей. Ми намагаємося виробляти якомога більше харчових продуктів».
“Ми ніколи не дивилися забагато телевізора, у нас були тільки Netflix і Hulu”, – каже вона. “Мої діти переглядали шоу по півтори години вдень, а потім ми виявили, що взимку, наша сім’я за звичкою дивилася телевізор вечорами після вечері”.
Спробуймо!
За словами пані Вінгер, причина полягала не в «поганому телебаченні», просто в грудні 2022 року вона почала запитувати себе: «Які сфери діяльності витіснили телевізори?»
Вона поставила це питання своєму чоловікові та дітям, і разом вони прийняли рішення: негайно вимкнути телевізор.
“Ми подумали, а що, як ми просто спробуємо на деякий час повністю його вимкнути?” – сказала пані Вінгер. “Ми вирішили, що три місяці, з 1 грудня 2022 року по 1 березня 2023 року, взагалі не будемо дивитися телевізор. Вимкнемо всі наші підписки… Ми просто сказали: поекспериментуємо і подивимося, що з цього вийде”.
“На диво, я очікувала більшого протесту, але вони не були дуже засмучені” – каже жінка про своїх дітей. “Гадаю, вони знали, що вмикають телевізор за звичкою, не отримуючи від цього справжньої насолоди. Тож коли ми розповіли їм про наш план, вони сказали: “Гаразд, спробуємо!””.
Разом сім’я обговорювала, що робити з часом, який звільнився після відмови від телебачення. Однією з перших ідей було спільне читання книг. Вони розважалися тим, що знаходили старі ліхтарі та читали при світлі ліхтаря.
“Можливо, для когось це звучить безглуздо, але діти вважали, що це найкрутіша річ у світі”, – каже пані Вінгер.
Наступним кроком, що з’явився, було бажання освоїти нові хобі. Крістіан взявся за обробку шкіри; Меса, Бріджер і Сейдж навчилися плести зі шкіри. Усі троє дітей разом почали грати в шахи, більше готувати й займатися домашнім господарством.
Пані Вінгер сказала: “Для мене ці зміни були шокуючими, хоча й раніше ми не були одержимі телевізором… Вони займалися своїми хобі та почали бути більш свідомими”.
Реальний світ
Коли 1 березня закінчилося телеголодування, сім’я обговорила отриманий досвід і дійшла несподіваного висновку: вони хочуть його продовжити. Замість того, щоб знову активувати свої підписки, було прийнято рішення один-два рази на місяць переглядати фільми всією сім’єю і зберегти свій вільний час для хобі та творчих занять.
У сім’ї є iPad для домашнього навчання та доступу до уроків на YouTube, але батьки стежать за тим, що дивляться їхні діти. Найстарша донька має розкладний телефон, щоб дзвонити чи писати, коли не вдома. Але ніхто з них не користується соціальними мережами.
“Я не турбуюся про їхню нездатність пристосуватися до нашого сучасного світу, просто тому, що ми не повністю відірвані від нього”, – сказала вона. “Але чи є бездумне телебачення реальним світом?… реальний світ знаходиться за вашими вхідними дверима, в полі, з тваринами, пов’язаний з людьми у вашій громаді, і для мене технології є приємним маленьким доповненням до цього, але це не весь світ”.
Пані Вінгер веде веб-сайт, подкаст та сторінку в Instagram, де ділиться своїми думками про виховання “традиційних дітей у світі високих технологій”, і вважає, що її блог був одним з перших про домашнє господарство ще у 2010 році.
Здібні, креативні діти
Місіс Вінгер переїхала до Вайомінгу у 18 років, щоб продовжити кар’єру в кінній індустрії, і познайомилася з Крістіаном, який жив у цьому районі. У 2008 році вони купили свій перший будиночок, «відремонтований фермерський двір», і перетворили його на садибу своєї мрії, де вони живуть зі своїми дітьми донині.
“Мене виховували дуже традиційно”, – каже пані Вінгер, яка вважає, що її діти отримали користь від подібної філософії. “Мій старший, безумовно, художник”, – сказала вона. “Середній син дуже любить будувати, а донька наче дика дитина, у неї вільний дух”.
Пані Вінгер сподівається, що, поділившись досвідом своєї сім’ї, вона зможе надихнути інших повірити в те, що діти більш здібні та креативні, ніж ми вважаємо. Вона наполягає на тому, що не обов’язково жити в садибі; навіть у місті є безкоштовні ресурси, такі як ігри на свіжому повітрі, настільні ігри та місцеві бібліотеки.
“Саме в цьому полягає цінність, а не в тому, щоб сидіти перед екраном і просто відключатися”, – каже вона.
Телевізійне голодування, безперечно, є обмеженим за часом. «Це може бути тиждень, або місяць… оберіть свій час, – сказала пані Вінгер, – дотримуйтесь його, навіть якщо згодом ви захочете змінити свою думку. Потім, дуже важливо обговорити це з усією сім’єю, і пояснити їм, чому ви це робите».
Вінгери не мають кінцевої дати для свого телевізійного голодування. Наразі вони відчувають себе ближчими, ніж будь-коли, і місіс Вінгер насолоджується тим, як ростуть і процвітають її діти.
“Я бачу, якими стануть ці діти, якими сильними вони виростуть і якими цікавими”, – каже вона. Я бачу, що відсутність телебачення дає їм більше часу, щоб зрозуміти: “Хто я і для чого я тут? Яка моя мета? Які мої пристрасті?” Це моя мета – дати їм більше часу і простору, щоб дослідити це, і я думаю, що усунення телевізора з нашого будинку – це дійсно великий крок”.
За матеріалами The Epoch Times USA
