#img_left_nostream#Недавно багато хто вважав, що в Ізраїлі немає балету. Дуже маленька країна, дуже гаряча точка планети, і в історії цієї землі не простежуються балетні паростки. Але, так думали ті, хто забув про здатність Ізраїлю – збирати. Він успішно зібрав чудових майстрів класичного балету, але увібрати їх в себе, давши можливість без побоїв стати на ноги, не зміг через чіпке псування під назвою «бюрократичний апарат».
Надя – одна з небагатьох, хто утримався і не зламався у важкій боротьбі на виживання класичного балету в Ізраїлі. Чотири роки, одержима мрією, втілюючи своє ім’я «Надія», «видресирувала» 32 не схильних до працьовитості ізраїльських дитини, і ось вони під бурхливі оплески публіки скандують: «На-дя! На-дя!» Вони їй вдячні, за що ж? Навчила трудитися! А плоди праці дуже смачні! Тепер їх називають маленькими професіоналами – і по заслугах.
Півроку тому директорство балетної школи узяла на себе Марина Нееман, вправно приручаючи нещадну бюрократичну молотарку, тим самим, знявши з Наді важкий тягар вибивання грошей на концерт. Інна Полонська – дизайнер трупи, і без неї Надя не витримала б. У наш час багато що тримається на жіночій самовідданості.
Надю 17 років тому привезла мама, знаменита балерина Ніна Тімофєєва, яка приїхала працювати за контрактом до Ізраїлю зі своєю дочкою і мамою Фрідою Суліман. Надя з бабусею Фрідою відразу репатріювали (як говорять зараз у всьому світі «зробили алію»). А Ніна успішно пропрацювавши 13 років була безжально звільнена з Академії, у зв’язку з пенсійним віком. І видатних людей заздрісна формальність не милує.
Наді зараз 35 років. Де її 17? Там, у Москві. Встигла пройти сувору радянську балетну школу, правда, з великим везінням на педагогів і сміливістю тихенько під сходами училища поїдати бутерброди. Євгенія Петрівна Шинкаренко – перша вчителька, дуже любила дітей, рідкісна якість на ті часи. Другий педагог – Ірина Сирова – професіонал, з відсутністю «приблизно». Третій – блискучий педагог Галина Костянтинівна Кузнєцова, вихованка Вагановської академії. Також мала рідкісну можливість, завдяки мамі, стажуватися у Великому театрі в класі легендарної Марини Тимофіївни Семенової.
Надіна бабуся, мамина мама, Фріда Саліман, піаністка, випускниця Петербурзької консерваторії, яка в 90 років ще грала Шопена, природно вплинула на музичну освіту внучки. Надя добре володіє фортепіано і обожнює музику.
Розговорившись з приятелькою на зупинці в очікуванні автобуса і розповівши їй про прем’єру, я зігрілася на холодному Єрусалимському вітрі від слів: «Це та сама Надя, яка шиє своїм учням костюми для спектаклів?» Так, це вона сама.
Надю знають і цінують. Відомий балетмейстер з багаторічним педагогічним досвідом, який знає толк у вирощуванні талантів Яків Ліфшиц, делікатно радить в Єрусалимі вчити дітей у Наді, якщо батьки хочуть привчити своїх спадкоємців по-справжньому трудитися.
Семирічна балерина Сашенька, третій рік виховується у Наді, після прем’єри вигукнула: «А ви знаєте, що це таке виступати перед 400 глядачами?» Вона тепер знає, пройшовши вдало самий «перший раз», якою сильною і впевненою стала.
#img_right#Тепер про саму виставу. Вона називається «Чарівні миті»
Для багатьох глядачів знову побачити Лебедя Сен-Санса, па-де-катр з «Лускунчика» Чайковського, варіації з балету «Есмеральда» (хореографія самого Петіпа), гранд-па з Дон Кіхота Мінкуса, – це чарівні хвилини спогаду пережитого колись давно захоплення від зіткнення з високим класичним мистецтвом.
Дивно, що багато глядачів не прийшли на спектакль оцінювати майстерність виконавців або тільки отримувати естетичне задоволення, вони прийшли вболівати. Так, як справжні уболівальники будь-якого турніру. На будь-який вдалий па зал вмить реагував оплесками. Глядачі дихали разом із виконавцями.
Надя придумала і поставила хореографічну композицію «Самота». Зазвичай питають: «А що ж було «гвіздком програми»?» То ж «Самота» ним і була. Висока Надя на пуантах в тріко кольору шкіри і 32 маленьких постаті в таких же тріко, музика з кінофільму «Матрікс», що вбиває будь-яку байдужість і все це в пластиці руху, розтермосили в мені причетність і співпереживання. Згадалися рядки поета Григорія Трестмана:
І по імені, і по батькові
Я знайомий з тобою, самота.
І по батькові і на ім’я
Я благаю тебе: відпусти мене.
Питання: Надю, як вдалося налаштувати дітей на таку дорослу тему? Адже ви спеціально для дітей поставили цю хореографію.
Відповідь: Так, для них. Я їм просто все пояснила, що балет – це не іграшки, а високе мистецтво, і ми не граємо зараз, а професійно працюємо. Ми всі разом настільки серйозно трудилися, що я навіть уві сні повторювала: раз, два, три, раз, два, три.
Насправді, перше відділення настільки збагатило, що можна було повертатися додому. Сучасникові важко всидіти три години з перервою, зазвичай він і не висиджує, але тут за велінням «чарівної миті» зал з нетерпінням чекав початку другого відділення, де був продемонстрований балет «Пастушка і сажотрус», фантазія за однойменною казкою Андерсена на музику Франсуа Пуленка, хореографія Юрія Вєтрова з Надіною оновленою редакцією. У ньому танцювали запрошені великі майстри з Ашдода Володимир Куклачов і Аліна Ірго, Надя Тімофєєва і молоді балерини, учениці Наді Галя Померанц, Катя Затєйкіна, Сапір Блюм, Ліза Фрідман. Виконання, декорації, партнерське чуття, гумор – все на високому рівні.
Сама хореографія «Чарівні миті», як післямова, з’явилася в кінці.
Може тепер Надя Тімофєєва після такого чудового дебюту молодого «Єрусалимського балету» пригадає про бюрократичну молотарку з вдячністю?
Хава Тор. Велика Епоха
