Еммануель Макрон став першим президентом, який від імені Франції вибачився за страждання так званих харкі (харкісів). “Я хотів би висловити нашу подяку бійцям, ми їх не забудемо”, — сказав Макрон в понеділок на поминальній службі в Парижі на честь алжирських допоміжних солдатів французької армії в Алжирській війні. “Я прошу у вас пробачення”.
Близько 150 000 харкі билися на боці Франції у війні за незалежність з 1954 по 1962 рік. Після відходу французів десятки тисяч передбачуваних “колабораціоністів” були вбиті прихильниками незалежності.
Ще до Макрона президент Франсуа Олланд вже визнав відповідальність Франції за несправедливість щодо харкі, але не вибачився.
Обіцянки Макрона
Макрон пообіцяв представити в цьому році законопроєкт, який “закріпить визнання і компенсацію харкі на мармурі законів Франції”. “Честь харкі повинна бути закріплена в національній пам’яті”, щоб “вилікувати рани”.
Франції досі важко примиритися з колоніальною війною; довгий час в країні говорили тільки про “події в Алжирі”. У період з 1954 по 1962 рік у війні загинуло близько півмільйона алжирців і 30 000 французів; як мінімум половина алжирських жертв були цивільними особами.Війна закінчилася в 1962 році з набуттям незалежності Алжиром.
Після закінчення конфлікту французька держава залишила від 55 000 до 75 000 харкі напризволяще в Алжирі, де вони і їхні родини піддавалися репресіям з боку націоналістів. Кілька десятків тисяч харкі та членів їх сімей були вивезені і розміщені в найчастіше жалюгідних умовах, у Франції, в таборах для інтернованих осіб у Рівсальт на півдні Франції.
Сьогодні кілька сотень тисяч харкі, їх родичів та нащадків живуть у Франції, де вони вважаються іммігрантами і водночас не признаються алжирською діаспорою. Ще у 2000 році тодішній президент Алжиру Абдельазіз Бутефліка назвав їх “колабораціоністами”. Він розкритикував умови їх життя у Франції, і виключив можливість повернення в Алжир, оскільки це “не їхня країна”.
Джерело:
