Зафіксувати замерзлу бульбашку звучить простіше, ніж це є насправді. Шеф-кухар і фотограф станції Джастін Чемберс розповідає про те, як він зловив магію крижаної країни чудес.
Деякі з них схожі на пір’я, підвішене в часі, інші — на геометричні візерунки або крихітні компакт-диски, що пливуть у просторі.
Ці прекрасні замерзлі бульбашки складно фотографувати, роблячи по 20-30 знімків щоразу, щоб отримати потрібний кадр при температурі від -20 градусів за Цельсієм і нижче.
Але навіть найменший вітер або зміна умов впливають на них.
Шеф-кухар і фотограф станції Моусон Джастін Чемберс (Justin Chambers), побачивши відео, де люди пускають мильні бульбашки в холодному кліматі, зрозумів, що перед ним стоїть складне завдання, і вирішив втілити його у візуальному проєкті.
«Я експериментував з місцями на відкритому повітрі, але найменший вітерець руйнував або лопав бульбашки до того, як вони замерзали», — розповідає пан Чемберс у своїй заяві.
«Тоді я спробував використовувати снігові та крижані стіни та встановити столи на тій же висоті, що і мій штатив».
«Після багатьох спроб і помилок я врешті-решт навчився швидко розміщувати обладнання в потрібному місці, що дозволило мені зробити знімок до того, як все, включаючи мене самого, замерзне».
Фотографії — це кульмінація правильного поєднання світла, температури та бульбашкової суміші.
«У різний час у мене були холодні руки, зламаний об’єктив, проблеми зі світлом і правильним фокусуванням», — розповідає пан Чемберс.
«Часто потрібно було зробити 20 або 30 знімків, перш ніж я наближався до того, що шукав».
Швидкість була дуже важливою, оскільки кристали льоду зазвичай утворювалися протягом двох-п’яти секунд після того, як бульбашка роздувалася.
Щоб зафіксувати їхній розвиток, пан Чемберс використовував макрооб’єктив з широкою діафрагмою і короткою витримкою, в процесі, який він описав як «хвилюючий, стресовий і корисний».
Фотограф експериментував з денними та нічними знімками, кожен з яких мав свої особливості.
«Під час нічних зйомок я експериментував з різними ліхтарями, з різним світловим потоком, встановленими на різній відстані від бульбашки», — розповідає він.
«Під час денних знімків сонце часто закривали хмари, воно було не в тій частині неба, щоб використовувати його в якості фону, або не було достатньо яскравим, щоб отримати потрібний знімок».
Прекрасні фотографії пана Чемберса підтверджують, що це було нелегко.
«Мої улюблені кадри включають захід або схід сонця», — каже він.
«Кольори в поєднанні з кристалічними структурами мильних бульбашок щоразу зачаровують мене».
