У Львові на дворику поблизу Палацу Потоцьких, включаючи також галерею Палацу Мистецтв, від надвечір’я 21-го жовтня до глибокої ночі 23-го вирувало Свято сиру і вина.
#img_center_nostream#
Під час Свята сиру і вина, що прийшло цими вихідними у Львові, у стані різних стадій готовності до споживання (бо процес приготування відбувався, по суті справи, безперервно) очікували гостей напої вперемішку з наїдками. Поміж напнутих наметів зацікавлено перебігали, приглядалися, дещо смакували й дечим пригощалися люди всякого віку. Кулінарія, кондитерія та бакалія скупістю-таки не відзначались. Остання, щоправда, не обмежувала свого представництва лише суперпрестижними марками, на які, як правило, вправі претендувати вина тільки тривалої витримки: однорічного була принаймні третина від загальної кількості найменувань.
Не обділене увагою Свята також «наймолодше вино»: воно було виявлено виноградним та яблучним соками, нещодавно лиш вичавленими (а потому належним чином простерилізованими й упакованими, — щоб і насправді не виникли процеси якогось бродіння) з плодів, зібраних на території Виноградівського району і, згідно з версією виробника, не оброблюваних жодними хімікатами. Чи так господарство ведеться насправді — тема інша, проте з висоти власного, не вельми значного, досвіду смакування соками наважуюся таки із певністю констатувати: виноградівські соки легко сприймаються та відзначаються доволі насиченим смаком.
Натомість, смакові якості «дозрілих» вин можна було оцінювати, не куштуючи: навколо розкупорених (строго дерев’яних, а ще строгіше — дубових! — про це не варто й запитувати: достатньо як слід роздивитися) бочок, бочівок та бочечок утримувалися настільки насичені п’янкі запахи, що бажаючому досягти стану сп’яніння достатньо було би постояти хвилину-другу в зоні їх найбільшої концентрації: благо ще й повітря утримувалося незворушним (визнаю: ця репліка — вияв стану тверезника… зрештою, як і увесь абзац).
Продукція зі збродженого молока, на відміну від продукції зі збродженого соку, безпечна в усіх відношеннях, — сиром навіть переїсти важко, бо сир сам по собі давкий. Якщо вживати з вином, то цей фактор усувається: одна з причин висновку про найоптимальнішу сумісність цих продуктів. Інша причина — гармонія смаків: розроблені навіть схеми поєднуваності певних сортів сиру з певними винами. Окремі сорти сиру можна виготовити лише в межах певних сезонних термінів, тому що властивості молока обумовлюються умовами утримання худоби й кормовими інгредієнтами (навесні, наприклад, переважають одні трави, восени ж зовсім інші, ба навіть одні й ті ж протягом року змінюють фази розвитку). З цієї причини любителям вина доводиться робити щораз інший вибір. Напрошується висновок, що це кимсь так і придумано: щоб люди звикали до постійних змін, і ніхто не забув присмак стресу.
Свята — для того, щоб садна від стресів загоювати. Організатори Свята сиру і вина також належним чином подбали, щоб у відвідувачів не виникало якихось нових незручностей. Діти, наприклад, могли залишатися й самі під опікою уважних клоунів на розміщеному неподалеку від входу ігровому майданчику. А множина пропонованих продуктів молочними та фруктовими далеко не обмежувалася: не факт, що саме на схожих дійствах не народжувались ідеї нових суміщень. Проте, наскільки багато не було би перед людиною різноманітних найкорисніших і при тому найсмачніших яств, у душі її зайняли б вони дуже вже маленько місця без чарівної музики й пісні — їх-ось на Святі і не бракувало. З повною певністю можна сказати, що концерт тривав безперервно; відомих певному колу виконавців змінювали загальновідомі — і так по колу: гурт зі Швеції «Laude Novella» — учасник 9-го Фестивалю давньої музики у Львові, гурт Band.it, гурт «Плач Єремії», 7 гуртів-імітаторів «Beatles», гурт «Піккардійська терція»… А ще відбувалися: вогняне шоу краківського театру «Vagabunda», кулінарний мастер-клас Тараса Чубая, створення та частування велетенським сирником по-львівськи.
Отож-бо є вагомі підстави вважати: у людських свідомостях львівське свято вин і сиру триває — та довго ще триватиме й надалі.
Віктор Гаврилів. Велика Епоха, Україна
