Ведучи мову про чай, важко обійти стороною ім’я великого поета та письменника часів династії Тан Лу Юя, відомого в історії Піднебесної мудреця чаю та чайного святого.
Лу Юй, Мудрець чаю. Ілюстрація: Кетрін Чан/Велика Епоха
Лу Юй жив з 733 по 804 рр. нашої ери. З історичних записів відомо: ще немовлям мати покинула майбутнього мудреця на березі озера недалеко від буддійського храму.
Малюка підібрали монахи. Хлопчика нарекли ім’ям Лу Юй, що означає Лу — «лебідь» та Юй — «пір’я». Обираючи дитині ім’я, Чжи Цзи, один з монахів, звернувся до «Книги Змін» ― випав знак Цзянь (Поступовість), з таким поясненням: «Лебідь поступово пливе до суші, його пір’я можна використовувати для ритуального вбрання». У Китаї панує традиція давати не одне ім’я та прізвисько. Лу Юй також мав кілька імен. У літописах трапляється його прізвисько Хун Цзянь (Поступовість Лебедя), ім’я Цзи, тобто «Швидкий».
Настоятель храму ― знаменитий монах Тан Мун, відомий знавець чайної культури ― вчив Лу Юя, як вирощувати, збирати і заварювати чай. Ось чому вже з дитинства Лу Юй виявляв великий інтерес до цього напою. Саме у монастирі Юй і опанував мистецтво приготування чаю.
Змалку Лу Юй багато чому навчився у ченця, зокрема писати і читати, чимало часу витрачав на вивчення буддійських писань. Однак, хоча Лу Юй і був вихований у храмі, але монахом стати не побажав. Усе ж Лу Юй здобув добру освіту.
Лу Юй багато подорожує провінціями Хунань, Хубей, Цзян Сі, Аньхой, щороку переїздить у нове місце, зупиняється в монастирях, відвідує чайні плантації і відкриває нові джерела.
У 760 році Лу Юй з гір Сяцзяшань попрямував до Шао Сі, де й оселився у горах і жив відлюдником. Там він писав свій славнозвісний «Ча Цзін» ― «Трактат про чай» або «Чайний канон». Одягався просто, блукав природою, розмовляв із селянами, збирав чай, куштував джерельну воду, декламував вірші. Йшов на світанку і гуляв аж до смеркання, блукав просторами, б’ючи палицею по лісових деревах, бовтався у воді ― загалом, «поводився, як божевільний із царства Чу*».
* Чу — одне із царств у Китаї, що існувало приблизно з 1030 г. по 223 рік до н.е. На той час Китай був розділений на кілька великих царств, допоки Цінь Ши-хуан не об’єднав Китай і став імператором у 221 р. до н.е.
Танський імператор Дай Цзун запросив Лу Юя до палацу для приготування чаю та нагородив його почесним титулом та пропонував мудрецеві різні посади. Та Лу Юй обрав собі інший шлях життя.
В одному вірші, що входить до повного зібрання творів танської поезії, Лу Юй так сказав про себе:
Не чекаю від життя я злитків,
А ні чаші чаю з білого нефриту,
При дворі не прагну я прихильності владики,
Й вільний від думок про святкування у столиці,
До Західної річки лиш прагну всією душею,
Де колись спускався із Цінлінских гір.
У різний час Лу Юй жив під псевдонімами Дун Ган Цзи (Мудрець із села Дун Ган), Сан Чжу Вен (Тутовий Старець), Дун Юань Цзи (Мудрець східного саду), що відображало його справжню сутність.
У 781—804 роках Лу Юй займається поезією і подорожує. Пише книги, відкриває джерела з найприємнішою водою для заварювання чаю та вирощує чай у місті Сучжоу.
Походження білого чаю
З ім’ям Лу Юя пов’язана чарівна легенда про походження білого чаю.
Завершивши написання свого «Трактату про чай» і ставлячи крапку, Лу Юй відчув невимовний смуток: чогось не вистачало для довершеності. З такими думками мудрець вирушив у подорож, прихопивши із собою чайне начиння.
Одного разу на одній гірській вершині перед Юєм відкрився краєвид, що перехоплював дух ― залита сонячними променями галявина кущів чаю з незвичайними білими бруньками. Дотримуючись усіх правил чайного мистецтва, Лу Юй заварив чай, який розкривав невідомий до сього мудрецеві променистий і яскравий аромат. «Цей напій можна порівняти з найсолодшою росою Небес», — так написав у своєму трактаті про чай Лу Юй.
«Дуже легко здолає чай сотні захворювань,
а його властивості можна прирівняти
до солодкої божественної роси»
Лу Юй
Ось так для жителів Піднебесної і всього світу був відкритий цей сорт чаю.
Переказують, що білий чай ― то напій богів, які і подарували його людям, привівши Лу Юя до цієї галявини.
«Трактат про чай»
Лу Юй написав книгу «Ча Цзін», яка перекладається як «Трактат про чай». Ця 3-х-томна праця досі вважається кращою у світі енциклопедією про чай. Для Лу Юя чай уособлював єдність і гармонію зі Всесвітом. Він присвятив своє життя вивченню мистецтва чаю і вніс великий вклад у розвиток чайної культури.
«Якщо довго пити чай,
то можуть вирости крила».
Лу Юй
Лу Юй глибоко вивчав мистецтво чаю і, приділяючи особливу увагу воді для заварювання, оволодів особливим талантом визначати якість води. Із цим даром пов’язана одна з історій. Якось друзі вирішили відвідати його і разом попити чаю. Один із них сказав: «Я чув, що вода в якомусь районі річки Янцзи найкраща для чаю, і як чудово, що ми на гостині у найвідомішого фахівця чаю. Це виняткова можливість у моєму житті». Для доставки води із цього особливого району був відправлений солдат. В очікуванні, коли служивий принесе воду, Юй з усією ретельністю зайнявся підготовкою чайного набору.
Незабаром воду було принесено, і Лу Юй за допомогою ложки оглянув поверхню води.
«Це вода річки Янцзи, але взято її не з належного місця. Мабуть, воду набрано біля берега», ― сказав Лу Юй.
Солдат квапливо відповів: «Я особисто набирав цю воду, і тамтешні жителі, які бачили мене, можуть це підтвердити».
Лу Юй лише промовчав у відповідь і відлив половину води. Потім він ложкою провів по поверхні води, що залишилася і радісно мовив: «Ось ця вода з потрібного району річки Янцзи».
Солдату стало соромно, і він зізнався: «Коли я набрав воду і дістався до берега річки Янцзи, човен хитнувся і вода пролилася. Залишилася лише половина, тож я доповнив до верху водою, набраною біля берега річки. Щиро прошу мене вибачити, я не знав, що ви вмієте розрізняти воду».
Лу Юй з усмішкою пояснив солдату, що вода біля берегів річки Янцзи містить більше солі, і тому не дуже хороша для чаю. Друзі Лу Юя були надзвичайно вражені його незвичайним даром.
Творча спадщина
Надзвичайно багатою є творча спадщина Лу Юя: 3 книги про чай, 5 книг у стилі «Записки мандрівника», 5 книг про державність і стосунки із владою, 3 книги з літературної теорії, 4 художніх твори, а також інші книги, що охоплювали різні теми.
Лу Юй ― мудрець чаю. Фото: tea-kazan.ru
Це такі книги, як «Записи про Гучжу», «Записи про монастирі Тянь Чжу і Лін Інь», в яких описано місця вирощування чаю.
Книга «Про руйнування чаювання», «Записи у Чжу-Шань», «Родовідне древо чотирьох сімей» у 8-ми томах, у співавторстві з Ян Чжень Цін Лу Юй написав книгу «Генезис рими», книга у 3-х томах «Договір імператора з підлеглими», 30-ти томна праця «Джерело трактування слів» , «Записи про подорож до монастиря Хуей-Шаньсі», «Трактат про чай», 10-ти томні книги «Про визначні постаті Півдня і Півночі» та «Цзін Ньйоні», книга «Оцінка джерел» та ін.
Допомагав написанню Девід Ву, Велика Епоха (The Epoch Times)
