Уявіть собі, що в холодильнику місцевого гастроному, поряд з охолодженими напоями та в’яленим м’ясом, з’явився новий вид продукту: людська печінка, нирки і рогівка.
Як би похмуро це не звучало, але саме так описує історик Артур Уолдрон з Пенсільванського університету, те що сьогодні робить Китайський комуністичний режим — вбиває в’язнів совісті і продає їх органи на ринку трансплантатів.
«Це вкрай злобно… вони торгують тілами вбитих китайських громадян. І багато жителів Заходу нічого не знають про це», — сказав Уолдрон в інтерв’ю виданню The Epoch Times в 2019 році.
Професор витратив рік на дослідження цієї проблеми в якості члена незалежної колегії, також відомої як Китайський трибунал, і тепер є експертом в цьому питанні. Група складалася з шести осіб, які мають досвід роботи в галузі міжнародного права, медицини, бізнесу та міжнародних відносин.
Вивчивши свідчення більш ніж 50 свідків на двох слуханнях у Лондоні, а також великі обсяги письмових та відеодоказів, трибунал у червні 2019 року прийшов до висновку, що в Китаї, поза всяких сумнівів, протягом значного періоду примусово видаляють органи у в’язнів совісті, і це призвело до значного числа жертв.
Остаточне рішення суду – 160-сторінковий опублікували 1 березня.
«Звичайно зло, з яким ми стикаємося, є наслідком соціальних причин. Але насильницьке видаляння органів — це зовсім інша справа», — зазначив Уолдрон.
Суд постановив, що ці органи були отримані головним чином від ув’язнених послідовників духовної практики Фалуньгун, яких комуністичний режим із 1999 року піддає жорстоким переслідуванням, зокрема незаконні затримання, примусова праця, «перевиховання», тортури і навіть убивства.
Головою в Лондонському суді був Джеффрі Найс, який раніше очолював судове розслідування у справі колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича в Міжнародному кримінальному трибуналі.
Два роки тому Міжнародна коаліція з припинення зловживання трансплантатами в Китаї попросила Артура Уолдрона виступити експертом у цій справі.
У 2006 році видання The Epoch Times вперше про те, що в Китаї вбивають в’язнів совісті заради їхніх органів.
Китайський уряд спростовує подібні твердження, заявляючи, що з 2015 року всі операції по пересадці органів роблять за участю добровільних донорів. До цього влада стверджували, що органи для трансплантації надходять від страчених ув’язнених.
Страшні докази
В ході двох публічних слухань, що відбулися в грудні 2018 і квітні 2019 років, трибунал заслухав свідчення дослідників, медичних працівників, журналістів і колишніх китайських ув’язнених.
Серед них були практикуючі Фалуньгун, ув’язнені за свою віру, а також уйгурські мусульмани, затримані в рамках кампанії комуністичного режиму проти «екстремізму» в північно-західному районі Сіньцзяну.
Постраждалі на малюнках показали, яких тортур і знущань вони зазнавали під час утримання під вартою. Один з практикуючих Фалуньгун на ім’я Юй Мін , як поліцейські клали йому на груди і спину книги і били по ним молотком. Такі тортури не залишають ніяких слідів на тілі, але калічать внутрішні органи.
Уйгурка Міхрігуль Турсун розповіла про те, як її прив’язували до стільця, одягали шолом на голову і били струмом.
Поряд з тортурами, всі колишні в’язні згадували про регулярний аналіз крові та інші медичні огляди.
За словами Джеффрі Найса, подібні медичні огляди проводять для визначення стану внутрішніх органів, причому результати таких оглядів ніколи не озвучувалися ув’язненим.
Трибунал також розглянув свідчення колишнього хірурга Енвера Тохти. У 1995 році йому доручили вирізати печінку і нирки у живого ув’язненого в місті Урумчі провінції Сіньцзян. Засуджений до смертної кари був поранений пострілом в праву частину грудей, але все ще живий.
«Я пам’ятаю, що коли почав розрізати скальпелем шкіру, було багато крові. Це означає, що серце все ще билося… В той же час він намагався чинити мені опір, але був дуже слабкий», — сказав Тохти під час слухань у грудні 2018 року.
За словами Уолдрона, після цілого дня занурення в подібні звіти і показання свідків він був розбитий морально і фізично, і звалився на ліжко, як тільки повернувся в номер готелю.
«Від цих оповідань стає фізично погано. І коли ви розумієте, що це не який-небудь божевільний голлівудський фільм, який був придуманий хворими голлівудськими режисерами, а насправді відбувається… це важко прийняти», — додав він.
Свідчення і таємні телефонні дзвінки, зроблені дослідниками китайським лікарям, показали, що лікарні в Китаї обіцяють у надзвичайно короткі терміни провести пересадку органів — всього два тижні. Такі короткі терміни очікування абсолютно неможливі при звичайній системі донорства органів, говорить Джеффрі Найс.
Статистичні дані, отримані завдяки незалежним дослідникам, показують тривожні масштаби чорної трансплантології в Китаї. У 2016 році в докладному звіті повідомлялося про величезне розходження між офіційними даними з трансплантації в Китаї і реальною кількістю пересадок, проведених в лікарнях.
Цей звіт підготували аналітик і дослідник Китаю Ітан Гутман, колишній держсекретар Канади по справах Азіатсько-Тихоокеанського регіону Девід Кілгур і канадський адвокат з прав людини Девід Мейтас. Правозахисники більше десяти років досліджували це питання.
«Ці люди провели вкрай ретельне розслідування», — сказав Уолдрон.
Аналізуючи публічні звіти 712 китайських лікарень, які проводять трансплантацію печінки і нирок, вони виявили, що щорічно проводиться приблизно від 60 до 100 тисяч трансплантацій, що набагато перевищує офіційно заявлені числа від 10 до 20 тисяч операцій на рік.
За словами Уолдрона, видалення органів стало надзвичайно прибутковою справою для лікарень Китаю, які відчувають брак грошей. Лікарні з великими трансплантаційними відділеннями отримують десятки тисяч доларів за кожну операцію, і це значний дохід.
«У них з’явився фінансовий стимул для розширення масштабів такого “бізнесу”. Все це перетворилося на величезну індустрію, в яку залучені тисячі людей, лікарні отримують великі прибутки, що дозволяє їм функціонувати і далі, а окремі люди стають дуже багатими», — говорить Уолдрон.
Не залишити каменя на камені
За словами історика, трибунал приклав значні зусилля для отримання всіх відповідних доказів видаляння органів, зокрема зворотних.
«Було зібрано максимальну кількість доказів», — сказав він.
Уолдрон зазначив, що трибунал звернувся до Китайського посольства в Лондоні і до працівників охорони здоров’я Китаю з проханням надати зворотні докази, але протилежна сторона нічого подібного не зробила.
Історик також додав, що Джеффрі Найс і Хамід Сабі дуже професійно розслідували справу. Це зовсім не було «щось аматорським на деякий час». Вони ретельно вивчили всі докази.
«Незважаючи на те, що деякі з нас вже були знайомі зі справою, але головне — це докази. В цьому плані судово-медична експертиза відіграє вкрай важливу роль. Лише маючи достатню кількість доказів, ви беретеся за справу», — сказав він.
Усім тим, хто ще намагається заперечити існування насильницького видалення органів у Китаї, Уолдрон рекомендує наступне:
«Будь ласка, зробіть мені послугу, прочитайте доповіді про видаляння органів і заключне рішення суду».
«Я хотів би, щоб ви вказали мені, які докази невірні. Обведіть їх кружком і вкажіть мені на них», — додав він.
Питання видаляння органів стає актуальним
Уолдрон зазначив, що це питання все частіше піднімається в кулуарних розмовах».
«Ще рік тому я не чув нічого подібного про видаляння органів, але вже завтра про це будуть говорити всі», — сказав історик.
Ця тема навіть знайшла своє місце в масовій культурі. В одному з епізодів комедійного мультсеріалу «Південний Парк», що висміює репресивні методи китайського режиму, показали сцену, в якій один із персонажів посилається на звинувачення у видаляння органів.
Ще одна сцена з фільму «Пральня» (“The Laundromat” 2019р.), режисера Стівена Содерберга, показує насильницьке видаляння органів у практикуючих Фалуньгун.
Уолдрон зазначив, що уряд Ізраїлю і Тайваню вже заборонили своїм громадянам займатися трансплантаційним туризмом.
У вересні минулого року Хамід Сабі представив висновки суду слідчої групи заради прав людини Організації Об’єднаних Націй у Женеві, Швейцарія.
Сабі сказав, що, враховуючи докази, рада і держави — члени ООН мають тепер «юридичні зобов’язання» щодо злочинної поведінки Китаю.
Робоча група закликала інші держави також провести власні розслідування.
«Якщо все це законно, то чому уряд не намагається себе захистити і не пояснить усьому світу про законність своїх дій. У минулому комуністичний режим створив брехливу, ретельно продуману версію китайської історії, а сьогодні фальсифікує ще одну грань реальності. Але коли брехня досягає межі, то в певний момент все це руйнується, і все таємне стає явним», — сказав Уолдрон.
Джерело:
