Лондон — це місто, яке асоціюється з багатьма речами: поганою погодою, чудовою музикою, посередньою їжею, колоритним прем’єр-міністром, Букінгемським палацом та камерами. Так, камери. Зокрема камери спостереження поставляються компаніями, які мають тісні зв’язки з Комуністичною партією Китаю (КПК).
Звичайно, не можна обговорювати стеження, не згадавши Джеремі Бентама, англійського філософа та творця паноптичної в’язниці (пізніше використаної французьким есеїстом та філософом Мішелем Фуко). Коротше кажучи, паноптизм передбачає, що ми, люди, ніколи не можемо знати, чи стежать за нами. Коли спостерігачі стають невидимими, замкненими у паноптичних вежах, ми не можемо їх бачити. Але вони можуть нас бачити.
Бентам вважав, що за допомогою цього постійного стеження чи ідеї про постійне спостереження уми всіх громадян — незалежно від їхньої раси, статі та політичних поглядів — можуть докорінно змінитися. Філософ стверджував, що його тип дисципліни — чи, точніше, самодисципліни — призведе до наляканого та вельми підозрілого суспільства. Він мав рацію. Через понад 200 років він все ще має рацію. Насправді він ніколи не був більш правий.
Проте, як зазначають вчені, від часів Бентама все змінилося. Зараз ми живемо у постпаноптичному суспільстві. За теоретика Маші Галич, перший етап спостереження, в якому брали участь Бентам та Фуко, пропонував архітектурні теорії спостереження, тобто спостереження «фізичного та просторового, що включає централізовані механізми спостереження за суб’єктами».
Проте сьогодні архітектурне спостереження значною мірою замінено на інфраструктурні методи спостереження. Точніше, вона була посилена інфраструктурними методами. Хоча фізичний слід людини, як і раніше, актуальний, вона тьмяніє у порівнянні з її цифровим слідом.
Інакше відомий як «цифрова тінь», цей термін належить до унікального набору цифрових дій, які можна відстежити. Все, що ви кажете, робите та переглядаєте на цифровому пристрої, можна відстежити до самого джерела, тобто, іншими словами, до вас самих. Зломовна тінь тісно пов’язана з dataveillance — практикою спостереження, видобутку та використання цифрових даних, що належать до діяльності в Інтернеті.
Бентам — синонім першої фази стеження. Китай — синонім другого. П’ять з 10 найбільш схильних до спостереження міст світу розташовані в Китаї. Дев’ять із десяти розташовані в Азії. Винятком є Лондон, де на квадратну милю припадає 1138,48 камери.
Звісно, це не звичайні камери відеоспостереження. Ні, ці високотехнологічні чудовиська оснащені програмним забезпеченням для розпізнавання облич, здатним аналізувати геометрію обличчя людини. За секунду ці камери створюють унікальний цифровий код, більш відомий як відбиток обличчя.
Ці дані, з HD Integrated Systems, виробником технології спостереження, «можуть зберігатися і використовуватися» так само, як «інші біометричні дані, включаючи відбитки пальців, проскановані сітківки очей та запис голосу». Алгоритми «відбитка обличчя» використовують зібрані дані для «ідентифікації та аналізу» конкретних деталей обличчя людини, включаючи форму щелепи та носа. Потім ця інформація зберігається у непрозорій централізованій базі даних.
Звідки беруться камери, що використовуються у Лондоні? Ви вже знаєте відповідь.
Це Китай.
Як нещодавно автор Сакші Тіварі, Hikvision і Dahua — дві найбільші компанії у світі, що спеціалізуються на відеоспостереженні та мають тісні зв’язки з КПК — нині сканують лондонське небо. З 41,88 відсотками акцій КПК є найбільшим акціонером Hikvision.
Що відбувається з усіма зібраними даними? Є підстави вважати, що вони вирушають назад до Пекіна і використовуються для розробки ще складніших алгоритмів.
Тривожно, що те, що відбувається в Лондоні, не є аномалією. У США, наприклад, дедалі більше урядових установ використовують програмне забезпечення для розпізнавання облич, щоб збирати величезну кількість даних про невибагливих громадян. Наразі міністерства сільського господарства, торгівлі, оборони, внутрішньої безпеки, охорони здоров’я та соціального забезпечення, внутрішніх справ, юстиції, фінансів та у справах ветеранів активно розширюють свої системи розпізнавання облич.
Тим часом у Китаї, який є батьківщиною інвазивних технологій, КПК тепер використовує програмне забезпечення для розпізнавання облич, щоб виявити ознаки COVID-19, згідно з South China Morning Post. Ван Фен, експерт з фінансів та технологій, сказав газеті Post, що «ринковий потенціал» для складніших камер розпізнавання облич величезний.
Ван вважає, що цей потенціал просто «не може зрівнятися ні з чим у світі, тому що ці розумні пристрої широко використовуватимуться у великих містах для дотримання суворих правил боротьби з вірусами».
Тільки в китайських містах, правда? Неправильно!
Зараз Китай експортує найінвазивніші технології спостереження з Південної Америки до Південної Африки. Він також експортує цю технологію до Лондона, що здається цілком доречним. Зрештою, Джордж Оруелл, людина, яка зналася на стеженні, був лондонцем за походженням.
Джон Мак Гліон
Джон Мак Гліонн — дослідник та есеїст. Його роботи були опубліковані в New York Post, The Sydney Morning Herald, Newsweek, National Review, The Spectator US та інших. Він займається психологією та соціальними відносинами та виявляє великий інтерес до соціальної дисфункції та маніпулювання засобами масової інформації.
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображає думку The Epoch Times.
За матеріалами The Epoch Times USA
===
