Бесіда 1-а. Народження Яри принесло нам прибуток.
#img_left#Навряд чи хто-небуть залишиться байдужим до теми про наших дітей. Газети майорять пропозиціями – куди піти вчитися. Відкриваються нові середні школи. На сайтах Інтернету матусі ведуть гарячі суперечкі: «кому краще доручити своє дитя – няні чи дитячому садочку". Але, якщо ставити "кобилу поперед воза, а не навпаки", все починається з народження дитини. Є молоді сім"ї, котрі вважають, що треба спочатку пожити для себе, а потім вже й дитятей заводити. Але з іншого боку, в самому визначенні "сім’я" вже чується – сім Я. І хоча сім’ї з семи осіб скоріше рідкість, але і в наші часи є матері-героїні та батьки-герої.
Перше враження, яке справив на мене усміхнений молодий чоловік не виявилося хибним. Бізнесмена нового типу дуже просто зустріти у Англії або Америці, але в нашій країні, де ще живі ідеї про те, що коли-небуть настануть часи халявного блага від нашої держави, такі люди – рідкість.
Василю Новікову тридцять чотири роки, його дружині, Ользі, тридцять три. 1 квітня 2007 року в їхній родині, де виховують двох синів, народилась донька Ярослава.
– У родині брата – сини, в моїх батьків теж хлопці, і всі хотіли дівчинку – розповідає щасливий батько.
– І Ви запланували народити дівчинку?
– Ніякого планування не було, так вийшло, і, звичайно, перший час були сумніви: чи зможемо утримувати трьох дітей?Вирішували довго, радились. Тут, де ми живемо у багатьох по троє, по четверо дітей. Потім Оля почала читати книгу Фалунь Дафа, і там був розділ про нашу відповідальність за вбивство живих істот. Ми вирішили дитину залишити, і, майже до самого кінця, не знали хто буде – хлопчик чи дівчинка.
– Отже у Вас були приклади багатодітних сімей?
– У нашій родині двоє дітей: я і старший брат – Ігор. В Оліних батьків було троє дітей. Так вийшло, що моя мати Мая Василівнвна була єдиною дитиною в родині. Тато – В’ячеслав Васильович – вихованець дитячого будинку. А от з боку дружини, і в мами Ніни Григорівни, у родині було семеро братів та сестер, і в батька, Василя Миколайовича – дев’ятеро. Але найцікавіше, в наших знайомих і сусідів теж багатодітні сім’ї. Ось, наприклад, в Михайла й Катерини Пастернак – четверо; в Марини Білоус – троє, чекають нa третього; в Оксани Шевченко – четверо дітей. Так що прикладів достатньо.
– Василю, а як будуються Ваші взаємини у родині? Хто головний? Чи немає ревнощів між дітьми?
– Сім’я – це співтовариство. Ніякої диктатури та авторитаризму у ньому бути не повинно. Голос підвищую рідко, але діти слухаються. Тут свою роль відіграють любов та взаємоповага. Під час розгляду якого-небуть питання враховуємо голос кожного члена сім’ї. Якщо це не суперечить суспільному благу, то це приймається у незалежності від віку. Вік впливає тільки на обов’язки. Наприклад Даніїл – старший. Йому вже дев’ять, і обов’язків у нього більше. Якщо треба – посидить з Ярою, піде на базар. Він вже краще за мене знає які треба памперси брати, як торгуватися на базарі, так що купить усе за списком, ще й здачу принесе. Може Матвія у дитсадок відвести, це поряд, і дорогу переходити не треба, щоправда, забирати не завжди виходить, вихователі не вітдають дитину без батьків, але коли Оля із Ярою гуляють -може й забрати. Але всеж-таки найголовніше, я вважаю, це те, що у нас не було скандалів між собою, особливо перед дітьми. Якщо ми про щось сперечаємось, то тільки без дітей. Діти можуть тільки відчути напружені відносини, а бачать тільки взаємне кохання та прив’язаність.
У нашій родині повна заборона на скандальні сцени, і Оля мене у цьому підтримує.
З приводу ревнощів. Були побоювання. Коли Олю положили до роддому, я залишився з дітьми один і почав їх готувати: у Вас буде сестричка, Ви гратимете разом.
Вони чекали на сестричку. Як сказав Матвій, йому три роки – "тречичку". Єдине, за чим доводиться слідкувати, це щоб не обділити кого-небуть з дітей увагою. Увагу треба приділяти всім порівну. Тоді діти не почуватимуть себе ображеними і ревнощів не буде. Головне – це атмосфера в родині. Якщо все добре, ніякі матеріальні проблеми не вспливають так жорстко, все йде на другий план. Так що, на диво, абсолютно ніяких ревнощів ми не спостерігаємо. Навпаки, брати з задоволенням грають з Ярою і відносяться до неї як до повноцінного члена родини.
– Існує думка, що народження навіть другої дитини у родині – це недозволена розкіш. У Вас народилася третя дитина, як Ви вирішуєте фінансові питання? Чи доводиться від чогось відмовлятися?
– Відмовлятися? Ну, звичайно, від чогось доводиться. Наприклад, родинний відпочинок. Якби був фургон, можна було б усіх завантажити й поїхати. А поки вже 3 роки на відпочинок не виїзджали. А так, прогодувати, звичайно важко, але в першу чергу думаємо про дітей – їх нагодувати, взути, одягти – а потім себе.
Звичайно, дуже серйозну підтримку надають бабусі: моя мама й Оліна. Без них важкувато довелось би, особливо перші місяці.
В основому люди бояться матеріальих проблем. Відмовляються народжувати дитину, щоб не "плодити злидні". На мою думку, це вигадані трудощі. Просто, люди бояться, що доведеться залишити свою "зону комфорту", та не дають народитися новій людині. Неможа, щоб матеріальні, а скоріш, віртуальні проблеми переважали. Ніякі матеріальні трудощі не повинні заважати народженню нового життя.
Особисто нам в матеріальному відношенні це дало ще й матеріальний приріст.
Всі державні виплати по народженню дитини, одноразові виплати з Оліної та моєї роботи, разом склали суму біля одної тисячі євро. Крім того, зараз за новим законом нам компенсують 30% оплати комунальних послуг та 50% за садочок. А коли до садочку піде Яра, то оплата буде ще меншою. Є ще так званий "материнський капітал" – 250 тисяч рублів. Його дають через 3 роки після народження дитини. Існує три умови щодо використання цих грошей: покращення житлових умов, пенсійне забезпечення матері та оплата освіти дитини. Крім цього щомісяця отримуємо дитячі – це ще 3 тисячі рублів, 300 рублів за молоко та по 100 держава виплачує за кожну дитину. Якщо є можливість не знімати гроші, то за декілька місяців збирається сума, на яку можна купити дітям нові речі. Ось у тому магазині, де ми одягаємо дітей є картки, щоб купувати зі знижкою, а у день народження дитини, там взагалі знижки до 25%.
Щоб усіх прогодувати, взути, одягти та щоб на відпочинок вистачало грошей – працювати Василю доводиться на чотирьох роботах. Основна робота в нього позмінна, тому у вихідні дні він підробляє у страхових компаніях та не державному пенсійному фонді.
– Приходжу до дому стомлений, і чую радісне: Тато прийшов! – бачу щасливі очі дітей. Подивлюсь, як Яра посміхається, і всі проблеми відійшли на задній план. Діти – це сенс життя. І це не просто гучні слова. Спільно з відповідальністю з’являється відчуття, що ти не дарма живеш. Двоє дітей – батькам на зміу, а третя дитина – це вже приріст.
Зараз вийшла нова програма по розширенню житла багатодітим сім’ям. Якщо вийде з допомогою цієї програми поміняти 2кімнатну квартиру на 3-кімнатну, то це ще не межа, і Яра буде не останньою дитиною.
Далі буде…
Олена Фокина. Велика Епоха
