Проте, у давнину глід використовували не лише як сировину для приготування ліків. Вважалося, що колючки рослини здатні відігнати злих духів, які насилають хвороби. Тому стародавні греки підвішували до входу в будинок гілки глоду, а буряти розмахували ним над колисками хворих дітей. Таким чином, вони відганяли від дитини нечисть, що сприяла розвитку недуга.
Про те, що вже стародавні греки знали про глід підтверджено в записах Діоскоріда, який описав рослину: «…це дерево, покрите колючками. Воно має невеликі плоди, подібні до яблук, але менше їх. Вони червоного кольору, солодкі, і в кожному плоді по три зерна». Стародавні люди використовували глід не лише як засіб від сердечних хвороб і безсоння, але й споживали. З висушених розмолотих плодів робили муку, з якої після випікали солодкий хліб.
Деякі лікарі XIX століття вважали відкриття цілющих властивостей глоду коштовною подією цього часу. Оскільки відомо, що глід виліковував навіть у важких випадках, коли інші сердечні препарати не допомагали. Крім того, при тривалому прийомі він не завдавав жодної шкоди.
Ліки для старого серця
Глід як засіб від сердечних недуг давно відомий лікарям гомеопатам, які називають його «ліками для старого серця». Звичайно, йдеться не лише про вік серця, а швидше про його силу і функціональну активність. Лікарські речовини, що містяться в глоді, розширюють просвіт судин серця, насичуючи його киснем і знижуючи прояви ішемії. Тому глід рекомендується при сердечних болях стискуючого характеру.
Крім того він перешкоджає розвитку атеросклерозних змін, що також сприяє забезпеченню кровопостачання і живлення серця. Знижуючи збудливість нервової системи, глід дозволяє нормалізувати і сердечний ритм. Тому його можна використовувати для лікування тахікардії та аритмії. Він також сприяє пониженню артеріального тиску, у зв’язку з чим не рекомендується вживати більше стакана ягід за один раз. Інакше можуть виникнути симптоми гіпотонії: сонливість і відчуття слабкості.
У плодах глоду міститься майже 10 % простих вуглеводів (в основному фруктоза), вітамін С, каротин, флавоноїди (їх більше в квітках), сапоніни, глікозиди, дубильні речовини, а в насінні – до 38 % жирного масла. Пектин, що знаходиться в плодах, сприяє виведенню з організму солей важких металів. Тому глід застосовують не лише від сердечних недуг.
#img_right#«Глід в’яже сильніше, ніж горобина, пригнічуючи жовч ніж всякі інші плоди», – говорив про дію глоду відомий лікар Абу Алі Ібн Сіна (980–1037). Тому в медицині Тибету глід відвіку використовувався як засіб при хворобах печінки і жовчовивідних шляхів. У народній медицині різні види глодів застосовувалися для лікування порушень нервової системи: безсоння, збудливості, нервового виснаження, епілепсії та мігрені.
При лікуванні використовуються всі частини рослини: листя, квітки і плоди. Їх можна застосовувати всі разом як терпкий і закріплюючий засіб при проносах або окремо. Квітки і молоде листя добре відчищають кров, тоді як плоди в основному використовують при захворюваннях серця і судин.
При лікуванні глодом використовують різні лікарські форми:
*•Настойка з квіток глоду готується так: дві чайні ложки подрібнених і висушених квіток заливають 100 мл горілки. Настоюють протягом 20 днів і проціджують. Вживати по 20 крапель три рази на день.
