Лі Шичжень — видатний китайський лікар і фармаколог, автор видатної праці в галузі фармакології — «Трактату про коріння і трави».
#img_right#Лі Шичжень народився в сім’ї потомствених лікарів. Батько Лі Шичжень, відомий і шанований учений, лікар при Імператорській медичній академії, й став першим учителем для свого сина.
Змалечку Лі Шичжень захоплювався не тільки книгами з медицини, але й книгами про природу. Завдяки тому, що він ріс в сім’ї лікаря, з ранніх років Лі Шичжень разом зі своїм батьком обходив пацієнтів, вивчав медичні книги й записи, мав великий інтерес до медицини.
В ті часи в Китаї вчені й лікарі займали невисоке становище в суспільстві й мали невеликий прибуток. Тому батько Лі Шичжень вирішив, що його син повинен скласти іспити на посаду державного чиновника. Успішно склавши повітові іспити, Лі Шичжень тричі намагається здати державні, але безрезультатно. Через деякий час, батько Лі Шичжень дає згоду на те, щоб його син зайнявся вивченням медицини і став лікарем.
Лі Шичжень зайнявся вивченням стародавніх медичних канонів, і з часом добився великих успіхів в діагностиці та лікуванні захворювань, вміло застосовував отримані знання на практиці, і став відомим лікарем.
Успішно вилікувавши сина князя правителя провінції Хубей, Лі Шичжень був призначений керівником місцевої Канцелярії чудового лікування при княжому дворі, а через деякий час був рекомендований до Імператорської медичної академіії в Пекін.
Але Лі Шічжень була не до душі кар’єра чиновника і, пославшись на проблеми зі здоров’ям, він повернувся додому, де продовжив медичну практику простого лікаря.
За часів династії Мін в Китаї були досягнуті великі успіхи в галузі медицини, і, особливо, в сфері клінічної медицини. Все це створило сприятливі умови для розвитку фармакології, яка поповнилася бережно збереженими з давнини знаннями про лікарські засоби. Однак існуючі знання потребували узагальнення та систематизації.
За цю важливу справу й узявся Лі Шичжень. Ще під час своєї лікарської практики він виявив, що старі книги з фармакології містять безліч помилок. Нова книга з фармакології, автором якої став Лі Шичжень, називалася «Бень Цао ган му» («Трактат про коріння і трави»).
#img_left#Для написання цієї книги Лі Шичжень довгий час займався збором і вивченням існуючої раніше літератури з фармакології. Їм було проаналізовано кожен лікувальний засіб, від історії застосування, до його фармакологічних властивостей і результатів клінічного використання. За допомогою доступних у той час наукових методів дослідження, Лі Шичжень були вивчені лікарські рослини та препарати на їх основі.
Лі Шичжень вивчав не тільки медичні трактати, а й звертався за допомогою до знань простих людей: під час збору лікарських рослин він знайомився з селянами, які з повагою ставилися до самого Шичженя і його батька, і ділилися своїми знаннями про цілительство і ліки, які були відомі тільки їм.
Чи Шичженем були відкриті нові ліки, які й досі продовжують високо цінуватися: жарознижуюче хуан-чинь (шлемник байкальский), та-хуан (лікарський ревінь) — бактерицидний засіб, ту-чун — засіб регулювання кров’яного тиску, та-фен-ю — від прокази, і-му-цао (пустирник), ма-хуан — протиастматичний засіб, лей-вань і пинь-ліан — протиглистові та ін.
Так, через 27 років непростої праці, тричі переписана наново, наукова робота Лі Шичжень «Трактат про коріння і трави» була закінчена. Трактат складається з 52 томів, загальним об’ємом в 2 млн. ієрогліфів і з більш, ніж тисячею ілюстрацій. Трактат містить #img_right# опис 1892 лікарських засобів (в основному, рослинного походження), як вже відомих, так і 1479 нових, які були вивчені та класифіковані, а також містить інформацію щодо час збору, способів і методів приготування рослин для лікування.
З часу видання Трактату (книга була видана тільки після смерті Лі Шичженя) і до наших днів, ця найбільша праця зіграв неоціненну роль в китайській медицині та фармакології, і сьогодні є одним з основних навчальних посібників для китайських лікарів. Унікальна цінність цієї книги була визнана не тільки на її батьківщині, а й вченими інших країн: «Трактат про коріння і трави» був переведений на англійську, німецьку, французьку, японську, латинську та інші іноземні мови.
Також Лі Шичжень вивчав народні методи лікування і доводив небезпеку застосування в якості лікарських препаратів так званих «пілюль вічного життя», в складі яких була ртуть та інші отруйні речовини. В області Чжень-Цзю терапії Лі Шичжень вніс великий вклад, справивши ретельні дослідження восьми судин.
Загалом Лі Шичженем були написані 11 творів, і тільки три з них збереглися до наших днів: вже згадуваний вище «Бень Цао ган му» («Трактат про коріння і трави»), а також «Бінь ху май сюе» (Наука про пульс з узбережжя озер) і «Ци цзин ба май као» (Дослідження восьми незвичайних каналів).
Читайте також:
Ван Шухе — вправний майстер з пульсодіагностики, автор «Канону пульсу»
Мудрість Стародавнього Китаю: хвороба приходить через рот, біда виходить із вуст
