Зачарований їхніми чарівними очима у формі серця, коли вони сидять на гілці дерева, та неймовірними навичками ніндзя, коли ширяють по деревах у непроглядній темряві, один японський фотограф зміг зробити найкращі знімки летючих білок Едзо з Хоккайдо.
Також відомі як «лісові феї» або «лісові ніндзя», ці нічні створіння живуть на рівнинах по всьому Хоккайдо і будують гнізда на деревах.
Уродженець Хоккайдо Хірокі Такахаші колись був фотографом, що спеціалізувався на пейзажах і портретах. Однак два роки тому, коли він сфотографував білок-едзо, його інтереси змінилися, і він зосередився на природі.
«Я знав про існування білки-летяги Едзо, але не знав про її особливості існування», — розповів пан Такахаші в інтерв’ю виданню The Epoch Times. «Однак я зацікавився і почав досліджувати її». Проте, щоб зняти білку на камеру, потрібно мати неабияке терпіння. Мало того, що вони маленькі — близько 15 см завдовжки й важать лише 85 грамів, — так вони ще й досить сором’язливі.
«Білки-едзо дуже обережні та не підпускають до себе людей, — каже пан Такахаші, — якщо ви спостерігаєте за ними з добрим серцем, іноді білки можуть зацікавитися і підлетіти до вас».
Коли це відбувається, для фотографа настає невимовно ніжна мить, і він відчуває себе «зціленим».
Окрім настороженості, ще однією великою проблемою, з якою стикається пан Такахаші, фотографуючи білок-едзо, є те, що вони вилітають з гнізд після заходу сонця і повертаються до сходу сонця.
«Темнішає дуже швидко, тому вранці я шукаю темні місця до сходу сонця, коли світять місяць і зірки, а ввечері — нори, які з’являються до заходу сонця», — каже пан Такахаші.
Для зйомки в таких темних умовах пан Такахаші використовує 300-міліметровий телеоб’єктив з діафрагмою F2.8.
У поодиноких випадках, коли йому особливо щастить, одна з тваринок з’являється у світлий час доби. Але здебільшого для того, щоб зробити вдалу фотографію, доводиться довго чекати вночі, в умовах лютої холодної зими на Хоккайдо, де температура може опускатися до мінус 20°C.
«У таку погоду ви не зможете натиснути на спуск затвора, бо ваші руки можуть затерпнути від холоду!», — каже він.
З часом пан Такахаші помітив, що взимку білки-летяги Едзо виглядають симпатичніше, оскільки їхнє хутро стає надзвичайно пухнастим.
«Ось чому вони так популярні взимку», — сказав він. «Навесні та влітку температура вища, тому хутро стає менш пухнастим».
Окрім чарівного вигляду, безсумнівно, однією з найпомітніших принад білок є їхня здатність ширяти в повітрі — рідко можна побачити білку в польоті!
«Важко зловити момент, тому що вони літають зі швидкістю 50 кілометрів на годину, але я дуже щасливий, коли мені вдається зробити гарний знімок», — каже він.
Коли пан Такахаші почав ділитися зображеннями білок на своїй сторінці в , ними зацікавилися в усьому світі.
«Люди кажуть: „Яке миле звірятко“, „Не можу повірити, що такі феї існують“, „Виглядає так, ніби вона вийшла з Діснейленду“».
Білка-летяга Едзо була відома народу айнів під назвою «Аккамуї», але оскільки вона вела нічний спосіб життя, її офіційно зареєстрували лише в 1921 році.
Втім, білка-летяга Едзо — не єдина мила тварина, що мешкає на Хоккайдо.
«Хоккайдо є домівкою для багатьох милих тварин, серед яких білка-летяга Едзо, довгохвостий метелик, горностай Едзо, бурундук Едзо та пищуха Едзо», — каже пан Такахаші.
Фотографуючи й поширюючи свої чудові знімки, пан Такахаші сподівається передати чарівність свого регіону решті світу.
«Можливо, завдяки фотографіям люди захочуть відвідати Хоккайдо», — сказав він.
