Сьогодні виповнюється дев’яносто років від дня народження легендарного радянського режисера Леоніда Гайдая. За свої фільми Леонід Іович був удостоєний найвищих нагород і премій. Неважливо, в який раз ви дивитеся його фільм — це завжди смішно. Всього художник створив 18 картин, кожна з яких є по-своєму шедевром.
#img_right#Першу стрічку «Жених з того світу» Леонід Іович зняв у 1955 році. Картина вийшла гострою, ексцентричною, смішною. Однак блискучий режисерський дебют обернувся провалом. Міністр культури СРСР Микола Михайлов стрічку розгромив, назвав її «чистою антирадянщиною». Картину наказали скоротити, повнометражка перетворилася в короткометражку. У липні 1958 року «Жених з того світу» нарешті вийшов на екрани, але начальство розпорядилося зробити всього 20 копій. Тому картину побачив мало хто.
Після такого скандального дебюту відносини Гайдая з чиновниками кіно загострилися до краю. Режисерське майбутнє Леоніда Іовича було під великим питанням. Ситуацію виправив короткометражний німий фільм «Пес Барбос і незвичайний крос» (1961 р.), в якому Боягуз, Бовдур і Бувалий вперше знялися разом. Картина вийшла короткою, динамічною і смішною. Глядачі прийняли картину на ура. Відвідувачі кінотеатрів просили крутити її по кілька разів. Так Боягуз, Бовдур і Бувалий на довгі роки стали улюбленими персонажами радянських глядачів.
Розквіт у творчості режисера настав у середині 60-х років, коли на екран виходять «Операція „И“ (1965 р.), «Кавказька полонянка» (1966 р.) і «Діамантова рука» (1968 р.). Багато фраз із цих фільмів стали «крилатими». Фільми «Діамантова рука», «Кавказька полонянка», «Операція „И“» стали абсолютними лідерами радянського кінопрокату, тільки за 15 місяців прокату їх подивилися 222,8 мільйонів глядачів, тобто практично все населення СРСР. У числі безперечних успіхів режисера також фільм «Іван Васильович змінює професію» (1973 р.), з блискучою грою Юрія Яковлєва та Леоніда Куравльова.
Гайдай робив комедійне кіно, але людиною був дуже серйозною. Артисти з оточення Гайдая характеризують його як людину сутулу, замкнуту, небагатослівну, майже завжди з цигаркою. У звичайному житті друзів у Леоніда Гайдая не було. З тими, кого знімав, не дружив. До акторів звертався виключно на «ви», тримав дистанцію. Вважав, що панібратство до добра не доведе. Дружина Леоніда Іовича, актриса Ніна Гребешкова (в «Діамантовій руці» дружина Горбункова), займала особливе місце в житті режисера. У творчості вона була для нього музою, а в побуті — опорою. За 40 років спільного життя Гайдай цвяха в стіну не забив. Будинок тримався на Ніні Павлівні.
Леонід Гайдай знався на трюках, і його трюки завжди потрапляли «в десятку». Всі дивувалися, як це можна було придумати. Він чудово відчував динаміку фільму, підтримував увагу глядача захоплюючими епізодами на протязі всієї стрічки, і тому вона виглядає на одному диханні. Режисер дозволяв акторам імпровізувати, але давав для цього тільки один дубль. Іноді, правда, цей дубль опинявся дуже вдалим.
На честь 90-річчя режисера в рідному місті генія Іркутську планується великомасштабний флешмоб. Також музей історії організує тематичну виставку «Комедія — справа серйозна» і екскурсії гайдаєвськими місцями міста. І, звичайно ж, у кінотеатрах Іркутська планується ретроспективний показ усіх улюблених комедій.
