Про численні таланти Леонардо да Вінчі вже багато що сказано. Він був художником, скульптором, архітектором, музикантом, анатомом, механіком, інженером і винахідником. В епоху Відродження він став уособленням італійської універсальної людини.
#img_left#Проте у володінні багатьма талантами є і свої негативні сторони. Життя обмежене, і необхідно вирішувати, що є найважливішим. Хоча да Вінчі був генієм, він так і не зміг вирішити це питання для себе.
Ранні роки
Біограф Васаріс у своїй книзі «Життєписи знаменитих художників, скульпторів і архітекторів» («Le Vite de‘ piu eccellenti pittori scultori ed architettori da Cimabue insino а‘ tempi nostri») наводить історію з ранніх років життя даа Вінчі. Один селянин попросив батька да Вінчі прикрасити щит у Флоренції. Батько передоручив це завдання своєму синові. Молодий да Вінчі обдумував, якого вигляду можна надати щиту, щоб він виконував свою жахаючу функцію. Він забрав щит у свою кімнату, де в нього була велика колекція жуків і змій. Щоб добитися жахаючого ефекту, він створив композиції з цих тварюк і стилізував їх. Потім він домалював дим і полум’я. У результаті на щиті з’явилися незліченні чудовиська. Ця робота забрала багато часу. Коли батько вперше поглянув на щит, він злякався. Да Вінчі сказав: «Щоб налякати ворога, картина повинна бути відповідною». Батько здивувався таланту свого сина і не захотів цей витвір мистецтва просто так дарувати. Тому він віддав селянинові інший щит, який купив. Робота його сина була продана одному торговцеві з Флоренції за сотню гульденів. Згодом його купив за 3 000 гульденів герцог Мілану.
Хоча це всього лише анекдот, але він дає уявлення про творчі можливості і ту серйозність, яка була властива да Вінчі з дитинства. Якщо він брався до якоїсь роботи, то він виконував її грунтовно. Він був дуже майстерним і витрачав багато часу на винаходи. Він не зупинявся, поки не досягав досконалості.
«Таємна вечеря»
Однією з його шедеврів є фреска «Таємна вечеря», яка знаходиться в трапезній монастиря Санта-Марія-Деле-Граціє в Мілані. Щоб зобразити сцену тієї епохи, він заздалегідь вивчив традиції того часу. Він також поговорив з теологами.
У будь-якому місці думки зайняті живописом
Один італійський письменник-сучасник писав так про да Вінчі: «Зазвичай да Вінчі забирався на свій поміст з ранку. Від сходу сонця до ночі він не випускав пензлик із рук. Він навіть забував поїсти і поспати. Бувало, що протягом 3-4 днів він не робив жодного мазка, просто мовчки дивився на полотно протягом 1-2 годин, обдумуючи композицію картини. Іноді опівдні, коли розпечене сонце знаходилося в зеніті, я бачив, що він біг зі свого будинку до монастиря і влізав на поміст тільки для того, щоб зробити один-єдиний штрих».
Проте ці звички, пов’язані з прагненням до досконалості, деколи приводили до непорозумінь. Настоятель монастиря бачив, що робота да Вінчі просувається дуже поволі, і вирішив, що той не старанно працює. Він поскаржився герцогові.
Художникові довелося відповідати і пояснювати, що художник спочатку сушить голову над тим, як довести задумане до досконалості, і лише потім може приступити до роботи. На той момент були не готові лише особи Ісуса та Іуди-зрадника, а на пошук моделі повинно було піти багато часу. Але абат продовжував наполягати закінчити роботу раніше, і да Вінчі змалював обличчя Іуди з абата. Герцог посміявся і більше не турбував художника.
На створення цього шедевра епохи пішли довгі роки. Можливо, коли б не абат, було б витрачено ще більше часу. Багато істориків дотримуються думки, що закінчення «Останньої вечері» співпало з розквітом Ренесансу. Людське мистецтво досягло найвищої зрілості.
Прагнення досконалості
Прагнення до «правдивості» і «досконалості» у да Вінчі завжди виступало, як кредо його особи. Для зображення рослин він досліджував будову рослин, вивчав біологію, потім вивчав особливості росту рослин. Щоб зобразити людське тіло, він розкривав трупи, вивчав співвідношення між м’язами, кістками і рухами людського тіла. Його інтерес до життя привів його в ще одну галузь медицини: він досліджував роботу серця і системи кровообігу, фізіологію різних органів і так далі. Це були знання, володіти якими не було особливої необхідності. Але на шляху свого пошуку істини і прагнення до досконалості да Вінчі часто захоплювався деталями і йшов обхідними шляхами. І цього він не міг позбутися. Його тривалі наукові дослідження відволікали його від художньої творчості, а схильність до експериментів іноді приводила до невдач. Величезний проект кінної статуї Сфорци – один із прикладів неправильного застосування ним техніки. Таким чином, да Вінчі залишив порівняно мало завершених робіт. Це ставилося йому в докір вже за життя, і сердило його замовників.
У пізні роки життя да Вінчі проживав у Римі. Папа римський Лев X зробив йому замовлення. Да Вінчі прийняв замовлення, проте не приступив до роботи, а почав займатися очищенням масла, щоб його можна було використовувати як захисний лак для картини. Папа, який вже чув про особливості да Вінчі, констатував: «Ах, у цієї людини вічно нічого не готово!». Після цього він більше не робив йому ніяких замовлень, а віддав перевагу молодому талановитому художникові – Рафаелю.
Правдивість і досконалість
Незадовго до своєї смерті він знову і знову ставив собі питання: «Що корисного я зробив для світу?». Він був переконаний, що розгнівав людей і богів, тому що не зробив для мистецтва все, що міг.
Проте поворотним моментом, яким да Вінчі здійснив вплив на розвиток мистецтва людства, стали досконалість і зрілість. Він залишив не тільки свої шедеври, але й свій дух, що прагнув до правди та ідеалу. У його рукописах можна знайти його ідеї, дізнатися про творчий процес і про те, як створити справжній шедевр.
Чжоу Юй. Велика Епоха
