24 січня 2012 р.: поліція реагує на акції протесту у місті Серта провінції Сичуань — території Китаю, де частково проживають тибетці. Китайські туристи шоковані воєнізацією Тибету, і їхні повідомлення в Інтернеті свідчать про те, наскільки реальність відрізняється від офіційної пропаганди. Фото: Студенти за вільний Тибет
Приїжджаючи до Тибету, китайські туристи передчувають, як вони насолодяться свіжим, чистим повітрям, приголомшливим видовищем палацу Потала, і тим, як щасливе корінне населення висловлює подяку Комуністичній партії Китаю за підняття їх із темряви неуцтва — і ось їх вражає похмура реальність воєнізації Тибету. Тому, якщо у них виникає така можливість, вони публікують в Інтернеті пости про те, яке враження вони отримали від побаченого в Тибеті.
Коли китайські туристи залишають позаду внутрішньокитайську атмосферу непробивної пропаганди компартії Китаю, до них приходить приголомшення від того, наскільки жорстко апарат безпеки контролює Тибет. Їхні відверті записи у соціальних мережах викривають, наскільки пропаганда по телебаченню і в газетах розходиться із дійсним станом речей, ідеться у новій доповіді Міжнародної кампанії за Тибет (ICT).
Новий звіт під назвою «Чи завжди життя тут було таким?» — результат перелопачування тисяч постів у соціальних мережах, що сховалися від очей цензорів і які викривають відверті та показові операції компартії Китаю із «забезпечення стабільності» у тибетських регіонах.
Розгублений турист, що приїхав до Лхаси і який зіткнувся там із щільною військовою присутністю, пише: «Народна воєнізована поліція, спеціальні поліцейські підрозділи, снайпери, поліція, війська стоять напоготові. Було таке відчуття, що ось-ось почнеться війна… Чи завжди тут життя було таким?!»
«На вулицях припарковані всілякі види транспортних засобів для боротьби із заворушеннями. Це нагадує мені те, що бачиш по телевізору, коли показують вулиці Іраку», — пише свідок, що побував у містечку Літанг.
Інший нервово розповідає своїм читачам: «Народна воєнізована поліція патрулює вулиці… У них у руках великі „пушки“… Вулиці переповнені броньованою технікою та поліцейськими машинами… У повітрі пахне придушенням. Можливо, щось трапилося? Я дуже наляканий».
«Я швидко змотуюся звідси», — пише інший стривожений турист.
Тоді як тибетців жорстоко карають за обмін фото та іншими «дражливими» матеріалами по мобільному телефону, китайським громадянам дозволяють більшу свободу дій, хоча часто їм наказують стерти фотографії чи не вести зйомки.
«Якщо ви сфотографуєте пожежну машину, то вони змусять вас видалити знімок… Перш ніж знімати автомобіль поліції особливого призначення, слід подумати двічі… Та що ж таке з цим суспільством? Ціна підтримки стабільності справді висока!», — написав один незадоволений турист.
Блокування Інтернету і мобільних телефонів, контрольно-пропускні пункти, а також багаторазові вимоги про пред’явлення посвідчень особи лякають туристів.
Один відставний співробітник пише: «Бронетанкова техніка патрулює вулиці, весь доступ в Інтернет блокується, і текстові повідомлення також. Коли виходиш надвір поїсти, поліція знову ставить питання. По телевізору майже нічого не показують, після 10:00 вечора відключають навіть послуги мобільного зв’язку. Єдине, що мені залишалося робити, — це прийняти душ і лягти спати».
Деякі із туристів відчувають себе у безпеці завдяки військовій присутності: «Сили нашої країни, що забезпечують стабільність, дуже могутні, — через кожні п’ять кроків пост, а вартовий стоїть через кожні десять кроків. Охорона суворіша, ніж в аеропорту, кожні п’ять хвилин повз проїжджає загін поліції, кожні десять хвилин — загін спецполіції, кожні півгодини — загін військових».
Але інший запитує: «Народної воєнізованої поліції і звичайних поліцейських більше, ніж інших людей разом узятих. Це справді необхідно?»
Читайте також:
Чи можливо зберегти культуру Тибету в умовах репресій зі сторони компартії Китаю?
Тибетські жінки: які вони
Як тибетську культуру зберігають у вигнанні?
