Настав китайський Новий рік. Грандіозні заходи, присвячені цьому святу, відображають любов і повагу людей до тисячолітньої традиційної культури Китаю. Однак варто прояснити деякі моменти, пов’язані з цією традицією, які були змінені за правління компартії.
Китайський Новий рік розраховується відповідно до традиційної китайської системи літочислення. Нині прийнято вважати, що ця дата вираховується за місячним календарем або сільськогосподарським календарем. Тому його так і називають, проте ці назви не зовсім підходящі.
Китай є однією з перших країн у світі, яка розробила календар. Три тисячі років до нашої ери в період “Трьох государів і П’яти імператорів” у Китаї досить точно розраховували рух Сонця, Місяця, зірок, а також зміну пір року.
Стародавні китайці надавали великого значення балансу інь і ян, тобто рівновазі між позитивним і негативним началами. Складаючи календар, вони враховували не тільки фази місяця, а й цикли обертання Землі навколо Сонця. Таким чином, традиційний китайський календар – це не “місячний календар” (інь) або “сонячний календар” (ян), а обидва ці календарі, з’єднані разом. Китайський Новий рік збігається з початком весни. Стародавні китайці встановили 24 сезони в році, засновані на зміні положення Сонця і Землі, а також послідовності зміни наземного клімату. Ці сезони відіграють важливу спрямовуючу роль у стані суспільства, управлінні ним, а також в оздоровленні людей, збиранні врожаю тощо. Це найдосконаліший спосіб розрахунку відповідно до небесних і земних законів природи.
Китайський календар не тільки точний, він також є найкращим тлумаченням правильних взаємин людини і природи. Крім того, він втілює в собі ідеї інь і ян і п’яти першоелементів (земля, дерево, метал, вогонь, вода), містить закони природного кругообігу, і по-справжньому об’єднує людину з природою. В основі китайського календаря лежать даоські концепції, а також цінності традиційного китайського суспільства, що містять повагу до Неба, віру в Богів і дотримання небесних законів.
У китайській історії імператори зазвичай подавали приклад поваги до Неба. Піднімаючись на трон, або після великих подій, включно зі стихійними лихами, вони встановлювали або змінювали свої девізи правління, що також позначалося і на літочисленнях. Таким чином, у календарі додавалися девізи, наприклад: “Чженгуань”, “Юнле”, “Кансі” тощо. Тому традиційний китайський календар називається “Імператорським календарем”, а оскільки він походить від засновника даосизму імператора Хуан-ді (Жовтий імператор), його ще називають “Хуан-лі”, тобто “календар Хуана”.
Після того, як владу в Китаї захопила компартія (КПК), яка сповідує атеїзм, то, щоб розірвати зв’язок між людиною та Небом, “Імператорський календар” було скасовано та перейменовано на “Місячний календар” (інь-лі). Таким чином було зруйновано традиційне уявлення про баланс інь і ян.
Однак слово “інь” у назві календаря, як і раніше, було відсиланням до даоських концепцій про інь і ян. Тому, щоб стерти всі сліди традиційної культури, КПК під час своєї кампанії знищення “чотирьох пережитків” (“стара культура”, “старе мислення”, “старі звички”, “старі звичаї”), ввела нову назву — сільськогосподарський календар (нун-лі).
З одного боку, така назва маргіналізує традиційний календар, змушуючи людей помилково думати, що цей календар пов’язаний тільки з сільським господарством і корисний тільки селянам. З іншого боку, компартія протягом багатьох років за допомогою пропаганди цілеспрямовано принижувала статус селян. Так, з плином часу, все, що асоціюється зі словом “фермерство”, почало сприйматися, як таке, що не має нічого спільного з наукою, а також, як щось неосвічене, відстале і вульгарне.
Назва “Свято весни”
Згідно з давньою традицією, під час китайського Нового року, в кожному будинку спочатку роблять поклони Богам, висловлюючи їм повагу і дякуючи за захист. Потім віддають данину поваги предкам, а також висловлюють пошану старшим у родині. І тільки потім вітають друзів і знайомих, висловлюючи турботу і гармонію у стосунках з усіма. Тобто ця послідовність дуже важлива.
У 1949 році компартія змінила “перший день першого місячного місяця”, тобто перший день Нового року, на “Свято весни”. Тобто вийшло просто звичайне свято з нагоди початку весни. Таким чином глибокий сенс цього свята, пов’язаний зі зверненням до Богів і предків, був повністю втрачений.
Тепер в офіційній китайській пресі здебільшого використовується назва “Свято весни”, а “Китайський Новий рік” зустрічається все рідше.
Стародавні казали: “Дамба, довжиною в тисячу лі, звалилася через мурашник”. Тобто у всякій справі немає дрібниць і навіть невеликі на перший погляд зміни можуть призвести до трагічних наслідків.
