9 квітня 2013 року. Китайська жінка читає новину про смерть колишнього британського прем’єр-міністра Маргарет Тетчер. Нещодавно китайська компартія заборонила використовувати повідомлення іноземних ЗМІ у КНР. Фото: Peter Parks/AFP/Getty Images
Пекін посилив свій контроль над китайськими ЗМІ новою директивою, що забороняє використання інформації закордонних інформагентств «без дозволу».
Оголошення про зміни зробило у середу Головне управління з питань преси, публікацій, радіо, кіно і телебачення — орган, який відповідає за контроль над ЗМІ. Представники цієї установи сказали, що таким чином вони намагаються «зміцнити управління» і зупинити «поширення шкідливої інформації». Ця заборона також стосується фрілансерів, неурядових організацій та комерційних структур.
Введені обмеження співпали у часі з новиною про те, що газета New York Times отримала Пулітцерівську премію за статтю, яка вийшла у жовтні 2012 року, про приховані багатства екс-прем’єра Вень Цзябао і його сім’ї.
Організація «Репортери без кордонів», що відстоює свободу журналістів, засудила ці нові правила. Вона назвала їх «драконівськими», вказуючи, що після 18-го партійного з’їзду, який пройшов у листопаді минулого року і відзначився обранням нового керівництва, цензура компартії постійно зростає.
«Цензори звернули увагу на іноземні ЗМІ відтоді, як були опубліковані незручні одкровення про китайських лідерів, — говориться у повідомленні. — Китайський режим намагається надалі не допустити передруку таких публікацій у китайських ЗМІ».
У повідомленні Репортерів без кордонів також мовиться, що іноземні видання відіграють ключову роль в інформуванні міжнародної спільноти про події в Китаї, а також китайський народ, який у цьому повідомленні називають «жертвою зростаючої цензури місцевих ЗМІ».
Однак популярність Інтернету в Китаї, наприклад, портал блогів Sina Weibo, практично зводить цензуру нанівець.
«Запроваджена ініціатива, здається, ні до чого не призведе в епоху Weibo і соціальних мереж, де інформація і одкровення іноземних ЗМІ поширюються як лісова пожежа, — зазначається у повідомленні Репортерів без кордонів. — Але її можуть використати для виправдання нових актів цензури і таким чином вплинути на китайські ЗМІ, які часто цитують повідомлення міжнародних інформагентств».
Пекінська журналістка Гао Ю, дворазова переможниця премії за мужність у репортерській роботі і колишній заступник головного редактора щотижневика Economics Weekly, сказала в інтерв’ю радіостанції «Радіо Голос Надії», що Інтернет порушив обмеження партійної цензури і ці нові обмеження підтверджують, що у партійних чиновників справи кепські.
«Новини про скандали навколо комуністичних чиновників, природні й рукотворні катастрофи вже можуть поширюватися по всьому світу за кілька хвилин або секунд», — сказала пані Гао.
«Багато років китайські ЗМІ промивали людям мізки пропагандою, яка знищила мораль китайського народу. З розвитком Інтернету промивання мізків пропагандою вже послаблюється, — додала вона. — Це вже криза китайського режиму, і саме тому вони посилюють контроль».
Заборона може мати великий вплив на пресу в Китаї, оскільки великі світові агентства, такі як Рейтер, забезпечують китайські газети більшою частиною міжнародних новин.
Блогери відреагували рішуче, особливо журналісти. Один пекінський репортер, якого процитували на сайті громадського видання Global Voices, написав на своїй сторінці порталу Weibo: «Народна думка має важливе значення для здорового суспільства. Шкала критики — це шкала демократії. Якщо критику заборонено, то і хвалити безглуздо. Правильний висновок можна зробити лише проаналізувавши велику кількість думок, а не на основі того, як надумала собі влада».
Інший користувач Weibo сказав: «Що таке шкідлива інформація? Я думаю, це стосується тільки фальшивих публікацій. Новини повинні доносити істину, що є основною потребою суспільства. Більшість інформації, яку китайський відділ пропаганди назвав шкідливою, як показала історія, була точною. Блокування інформації і громадської думки може мати тимчасовий ефект, але така політика довго не протримається».
Третій коментар містив китайську ідіому: «Чим більше намагаєшся щось приховати, тим більше це викриєш».
На основі дослідження Джейн Лінь.
Кессі Райан, Велика Епоха
