Життя — це пляж і ми всі просто граємося на піску. Однак скоро піску може не залишитися.
Ви запитаєте, як це можливо? Адже 33 відсотки Землі вкрито пустелями, і багато з цих пустель містять велику кількість піску. Так, це правда, але пісок пустель, як і морський пісок, не має міцності на стиск, необхідної для будівництва будинків, хмарочосів, доріг та мостів. Іншими словами, коли йдеться про будівництво, і пустельний, і морський пісок абсолютно марні.
Дефіцит породжує відчай, і цей відчай особливо відчутний у Китаї. Китайська комуністична партія (КПК) направила «піратів» для набігів на сусідні країни. Правду кажучи, «пірати» грабували й мародерствували протягом багатьох років. Однак останнім часом вони націлилися на Тайвань, позбавляючи острів його цінних родовищ.
Світ відчуває брак практично всього: кукурудзи, кави, пшениці, сої, пластикового картону, напівпровідникових чипів, кваліфікованої робочої сили тощо.
Тепер до цього вельми різноманітного списку, що постійно зростає, настав час додати пісок — найбільш видобувний з усіх наявних твердих матеріалів. Важливість піску неможливо переоцінити. Вода є найбільш споживаним природним ресурсом у світі; пісок на другому місці. Кожен будівельний проєкт залежить від використання піску — правильного типу піску. Очікується, що до 2030 року обсяг будівельного ринку становитиме 14,4 трильйона доларів; два роки тому він становив 6,4 трильйона доларів. Нам буде потрібно більше піску, але його може не вистачити на всіх.
Попит на пісок стрімко зростає, і в найближчі три-чотири десятиліття він, найімовірніше, значно збільшиться. Це приводить нас до Китаю, країни з великим апетитом на будівельний пісок. Багато в чому такий апетит не повинен викликати подиву: коли йдеться про будівництво доріг, мостів та будівель, Китай посідає провідні позиції. Намагаючись задовольнити свій апетит, КПК націлилася на Тайвань.
Націлювання почалося ще 2019 року. У відповідь на спробу КПК замінувати острів, берегова охорона Тайваню пустила в дію безліч безпілотників та водометів, щоб стримати вторгнення піщаних шахтарів. Шахтарі відступили, але ненадовго. Китайські «пірати» повернулися, зосередившись на острові Мацу, що належить Тайваню, архіпелазі, який складається з 19 островів.
Як повідомила Елізабет Броу з Foreign Policy у липні 2022 року, «Китай збільшує виїмку піску у водах островів». Така «підступна діяльність» працює на користь Китаю та залишає Тайвань з «великими витратами й деградацією морського простору». Сусуму Такаї, президент японського Дослідницького інституту стратегії безпеки, сказала Броу, що Китаю не вистачає піску для продовження будівельних проєктів у різних китайських містах.
Китайський режим не вважає свою діяльність незаконною. Чому? Тому що, як відомо більшості читачів, КПК стверджує, що Тайвань є частиною Китаю.
Непомірна жадібність та неповага КПК поширюються і на інші регіони Азії. Минулого року, як повідомило агентство Reuters, земснаряди були помічені біля військово-морської бази Реам у Камбоджі. Не випадково, земснаряди працювали в тому ж районі, де Пекін фінансує будівельні проєкти й розвиток різних портових споруд. У червні 2022 року газета The Washington Post опублікувала матеріал про будівництво Китаєм секретної військово-морської бази в Камбоджі. Схоже, пісок — не єдина причина, через яку Китай цікавиться Камбоджею.
На думку стенфордського географа та вченого-еколога Еріка Ламбіна, Сполученим Штатам не варто занадто сильно зациклюватися на процесі видобутку корисних копалин. «Замість видобутку неконсолідованих осадових відкладень», Ламбін закликає уряд зосередитися на дробленні гірських порід «або на переробленні відходів будівництва, таких як бетон або кам’яна кладка». Це пов’язано з тим, що подрібнена порода часто вважається найкращим варіантом, «завдяки кращому контролю над мінералогічним складом та формою». Чи прислухаються до поради Ламбена, ще належить з’ясувати.
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора й не обов’язково відображає точку зору The Epoch Times.
Джон Мак Гліонн — дослідник та есеїст. Він займається психологією та соціальними відносинами й виявляє великий інтерес до соціальної дисфункції та маніпулювання засобами масової інформації. Його роботи були опубліковані в New York Post, The Sydney Morning Herald, Newsweek, National Review, The Spectator US.
За матеріалами The Epoch Times USA
===
Новини по темі:
