Чжоу Сяочуань, глава Народного банку Китаю, на прес-конференції 11-го Національного конгресу з питань грошово-кредитної політики та фінансових питань 12 березня в Пекіні. Основна частина фінансових активів Народного банку Китаю, як і інших державних китайських банків, не перебуває в обігу, а належить різним державним установам, вважають експерти.
Фото: Feng Li/Getty Images
Китайські банки за обсягом капіталу вважаються одними з найбагатших у світі. Проте, деякі експерти з цим не згодні. Вони вказують на те, що сегмент кредитування в Китаї перебуває на межі банкрутства, оскільки є велика кількість прострочених кредитів, які навряд чи будуть погашені.
«Експерти стурбовані тим, що багато китайських банків можуть бути неплатоспроможними, й через це може настати фінансова криза. Згідно із заявами цих експертів, зусилля, спрямовані на рішення проблеми непродуктивних кредитів (ПК) лише маскують проблему», ― відзначає Дослідницька служба Конгресу США (CRS) в доповіді від 20 лютого (CRS ― це підрозділ у складі Бібліотеки Конгресу США, який проводить політичні та юридичні дослідження).
Кредитні експерти ще більш стурбовані тим, що стимулююча програма Пекіна в 2008 році, можливо, тільки погіршила ситуацію китайських банків з непродуктивними кредитами, оскільки внутрішній борг уряду за даними CRS піднявся до позначки $1,7 трлн.
У 4 кварталі 2011 року обсяг незворотних кредитів китайських банків досяг $3,19 млрд і зріс на 4,9%, у порівнянні з 3 кварталом. Стаття на сайті China.org свідчить, що до кінця 2012 року частина незворотних кредитів може зрости ще на 10-15%.
«Обсяг непродуктивних кредитів продовжуватиме зростати в 2012 році після стрибка в четвертому кварталі минулого року», ― інформує стаття від 2-го березня на сайті China.org.
«Кількість дефолтних кредитів у Китаї зросла й може цього року досягти 26%», ― відзначається в статті на сайті Quamnet.
«Китайським банкам було запропоновано пролонгувати кредити для фінансових організацій місцевих адміністрацій, а також спокійніше ставитися до непродуктивних кредитів, узятих компаніями, й тим самим зміцнити економіку», ― повідомляє China.org.
Служби контролю банківської сфери стверджують, що найближчим часом велика кількість іпотечних кредитів стане дефолтною, і це ще більше погіршить економічний стан Китаю.
«Після декількох років зростання прибутку й поліпшення фінансового становища китайські банки мають бути готові до зростання непродуктивних кредитів, особливо на випадок різкого зниження цін на нерухомість», ― говориться в звіті CRS.
На думку експертів, крім того, що може статися вибух «пузиря» на ринку іпотечних кредитів, багато місцевих адміністрацій також не зможуть виконати свої боргові зобов’язання. У них немає фондів, з яких вони могли б відшкодувати величезну кількість грошей, безрозсудно витрачених або привласнених у минулі роки, повідомляють китайські ЗМІ.
«Оскільки обсяг кредитів, наданих інвестиційним компаніям місцевих адміністрацій, досяг критичної позначки, ми чекаємо, що в банківській системі Китаю настане криза, а також велика хвиля нових банківських позик», ― говориться в недавньому короткому огляді «Китай 2012 ― від дива до занепаду» на веб-сайті великих компаній.
Економічні оглядачі Китаю пояснюють, що «невирішені проблеми минулих непрацюючих позик, нових дефолтних кредитів, пов’язаних із недавнім зростанням боргу місцевих органів влади, а також розкриття тіньових банківських схем збільшили вірогідність того, що китайський банківський сектор може збанкрутіти», ― пише CRS.
Нестабільність китайських банків
Нещодавно Всесвітній банк випустив звіт «Китай 2030» на 400 сторінках, у якому говориться: «Незважаючи на безліч реформ, китайська фінансова система все ще залишається пригніченою, незбалансованою, збитковою і потенційно нестійкою».
У цій доповіді також відзначається, що фінансовий ринок Китаю обмежений державною власністю і зазнає втручання влади. Пекін використовує китайські банки для того, щоб утілити свою політику в життя, а це в свою чергу перешкоджає тому, щоб кредитні установи стали справжньою економічною силою.
«Китайські банки використовуються як інструменти досягнення макроекономічних і галузевих цілей уряду, і в них не завжди є можливість видавати кредити розсудливо. Можливо, це й полегшило виконання планів уряду, але в результаті загальна заборгованість банківських кредиторів, ймовірно, все більш зростатиме», ― пишеться в доповіді Всесвітнього банку.
Враховуючи практику фінансових позик у корпоративному секторі Китаю, на який припадають близько 90% усіх коштів, позичених китайськими компаніями, фінансова система Китаю, очевидно, викривилася. Крім того, китайський ринок цінних паперів слабко розвинений, і в компаній у КНР існує не так багато можливостей отримати доступ до довгострокового окремого фінансування.
Без великих капіталовкладень із боку влади китайські банки давно б збанкрутіли, а фінансова криза в Китаї, подібна до світової в 2008 році, була б неминучою.
Головна проблема в банківському секторі ― відсутність сильної регулюючої системи, яка могла б відстежувати, передбачати та виправляти фінансові ризики. Ця структура перебуває в зародковому стані, що наражає економіку на велику небезпеку.
«Фінансова структура Китаю дуже крихка й легко вразлива», ― написано в доповіді Всесвітнього банку.
Втручання держави в діяльність китайських банків
«Незважаючи на фінансові реформи, банківському сектору в Китаї заважають різні види недобросовісної конкуренції. Деякі спостерігачі стверджують, що китайські банки перебувають під контролем уряду, і що уряд використовує їх, щоб надавати недоречні субсидії та допомагати деяким обраним компаніям», ― повідомляє CRS.
Іноземні фінансові установи, які хочуть конкурувати на ринку Китаю, вважають, що держава надає китайським банкам конкурентні переваги за рахунок субсидій і несправедливих регуляцій. Крім того, іноземні банки найбільш стурбовані тим, що Китай неодноразово порушував протоколи і правила світової організації торгівлі (СОТ).
Державна власність або контроль спричиняє за собою необхідність виконання розпоряджень і наказів, які іноземні фінансові установи не стануть виконувати. Підпорядкування диктату може мати згубні наслідки для прибутковості таких організацій.
У звіті CRS також звучить інформація: «Китайським банкам не дають діяти самостійно, вони часто зобов’язані виконувати урядові директиви, які негативно відбиваються на їхній прибутковості, і в деяких випадках обертаються втратою їхньої платоспроможності».
Пекін на це зауваження відповів, що в безпосередній власності держави перебувають тільки три китайські банки: Банк розвитку сільського господарства Китаю, Банк розвитку Китаю і Ексім-банк Китаю, ― а всі інші фінустанови, що раніше належали державі, почали розпродавати свої акції на приватному ринку.
Проте більшість активів цих банків вважаються «неторговельним капіталом» і все ще належать різним державним установам. «Велика частина цих акцій належить Народному банку Китаю (PBOC), міністерству фінансів (MOF) та іншим урядовим установам. Тому виникає питання, наскільки такі активи незалежні від політичного режиму», ― відзначає CRS.
Усіма китайськими банками управляє держструктура, в керівництво якої входять виключно члени комуністичної партії. З цього виходить, що жодна людина не може вільно управляти банком, а повинна дотримувати лише директиви партії.
«Спостерігачі банківської системи КНР стверджують, що китайські банки продовжують працювати як прямий інструмент уряду», ― говориться в доповіді CRS.
Представники компартії зізнаються, що в минулому держава навмисно здійснювала вплив на фінансову систему видачі кредитів, зокрема, за пільговими процентними ставками. Проте вони стверджують, що після реформи, яка проводиться впродовж останніх років, держава вже не втручається в роботу фінансових установ. Китайські банки також заявляють, що не отримували за цей час яких-небудь директив від влади.
Але є два докази, що спростовують ці заяви: по-перше, відмічено, що обрані режимом підприємства отримували непропорційну долю кредитів або позик; по-друге, кредити для обраних підприємств, як правило, надавалися за пониженими процентними ставками», ― стверджується в доповіді CRS.
Хейд Б. Малхотра, Велика Епоха (The Epoch Times)
