На початку цього року Bitter Winter повідомляла, що в Пекіні було запущено “Систему запиту інформації про буддійських і даоських священнослужителів”. Цю “Систему” було представлено як інструмент для “викриття” даоських священників і буддійських ченців.
Основною причиною створення бази даних було виявлення та переслідування буддійських і даоських священнослужителів, які не підкоряються КПК і не входять до контрольованих урядом Китайської буддійської асоціації та Китайської даоської асоціації, BITTER WINTER.
З’ясувалося, що план не обмежується буддизмом і даосизмом. Крім Китайської буддійської асоціації та Китайської даоської асоціації КПК підпорядковуються Патріотична католицька церква, Китайська ісламська асоціація і “Церква трьох автономій”, до якої мають належати всі легальні християнські церкви (“християнська” використовується в Китаї як синонім “протестантської” і виключає католиків, для яких існує окрема організація). Більшість китайських вірян належать не до цих організацій, а до незалежних груп, таких як протестантські домашні церкви, католицькі громади відмовників, які відкидають угоду між Ватиканом і Китаєм 2018 року, а також незалежні мечеті та храми.
Теоретично всі релігійні громади, що діють поза п’ятьма дозволеними релігіями, є “незаконними”, хоча Ден Сяопін 1982 року поширив щодо них “обмежену терпимість”. Сі Цзіньпін, після приходу до влади, став приховано просувати свій план з примусу всіх незалежних громад приєднатися до п’яти дозволених релігій. Ті, хто вперто відмовляється, можуть бути класифіковані як “неортодоксальні вчення”, які повністю заборонені, вважаються злочинними організаціями й жорстоко переслідуються, як, наприклад, Фалуньгун або Церква Всемогутнього Бога.
Бази даних духовенства є частиною цієї стратегії. Якщо імен там немає, “неправдивого” ченця або священника може бути взято під нагляд або заарештовано.
23 травня Патріотична католицька церква, Китайська ісламська асоціація та Церква трьох автономій офіційно запустили “Систему інформаційного запиту для ісламського, католицького й християнського духовенства”, слідуючи моделі, вже реалізованій для буддистів і даосів.
Віряни та всі, хто забажає, можуть перевірити, чи є священник, пастор або імам “легальним”. Система, звісно ж, дає змогу визначити й те, хто звертається до бази даних.
На практиці це відбувається так:
Крок 1: Той, хто запитує, вводить свій особистий номер мобільного телефону й може увійти в систему після отримання перевіркового коду з SMS.
Крок 2. Після входу в систему він має заповнити форму, вказавши ім’я, номер посвідчення особи та місце проживання людини, яка видає себе за священника, пастора або імама.
Крок 3. Якщо людина є “легальним” священником, то система відобразить відповідну інформацію.
Крок 4. Якщо людину, яка видає себе за священника, пастора або імама, не буде знайдено в базі даних, система повідомить про це користувачеві. Але, зрозуміло, влада дізнається про запит і може легко ідентифікувати як “незаконного” священнослужителя, так і людину, яка повідомила про нього.
