Найбільші американські компанії тепер змушені благати Пекін дозволити їм злиття з іншими компаніями. При цьому інші компанії не обов’язково розташовані в Китаї, Гонконзі або Макао. Вони знаходяться в країнах-союзниках або навіть у самих Сполучених Штатах.
Яке право має китайська комуністична партія (КПК) вказувати компаніям США, що їм робити на американській землі?
Коли КПК була заснована у 1921 р., вона складалася з купки недолугих інтелектуалів, соціальних підприємців і зрадників, які продалися російським більшовикам за ідеологію, гроші та поплескування по спині. Тепер довга рука пекінських регуляторів простяглася через Тихий океан у Санта-Клару, штат Каліфорнія, де розташована штаб-квартира Intel.
16 серпня Intel оголосила про скасування запланованого злиття з ізраїльською фабрикою з виробництва мікросхем вартістю понад 5,4 мільярда доларів. Intel виплатить компенсацію за розірвання угоди в розмірі 353 мільйонів доларів, що є найменшою з її проблем. Того ж дня ціна акцій компанії впала на 3,6%, що означає втрату близько 5 мільярдів доларів ринкової капіталізації. Акції Tower Semiconductor, ізраїльської фабрики, за кілька місяців очікування впали на 36%, або на 2 мільярди доларів капіталізації.
У той час як американські антимонопольні органи схвалили злиття, Пекін його не схвалив.
Financial Times пояснює, що компанії, які отримують у Китаї прибуток понад 55 мільйонів доларів, повинні отримувати дозвіл на злиття від Державного управління з регулювання ринків Китаю.
Порогова сума в 55 мільйонів доларів становить лише десяту частину річного доходу Intel. Проте Пекін має важелі впливу на Intel, оскільки найбільшим джерелом доходу компанії є Китай (17 мільярдів доларів минулого року). Наші найбільші корпорації крокують під ритм КПК, тому що у 1949 році наші політики по дурості поступилися китайським ринком комуністам.
Хто несе відповідальність за 5 мільярдів доларів упущеної вигоди для Intel?
Найімовірніше, регулятор у Пекіні, який через 18 місяців так і не зміг схвалити злиття. При цьому він завдав максимальної шкоди, затягнувши процес.
Інші компанії також зазнали великих втрат через свавілля КПК на нібито вільних ринках у США та Європі. У 2018 році через непоступливість Китаю компанії Qualcomm із Сан-Дієго довелося скасувати угоду з купівлі голландської фабрики NXP Semiconductors вартістю 44 мільярди доларів. Аналогічні проблеми виникли у Dupont, Rogers і Micron.
Вина за це лежить на КПК, яка має бути покарана за агресію проти країн ринкової демократії, включно з екстериторіальним запровадженням правил проти таких компаній, як Intel і Tower. КПК не має законного права контролювати капітал США або будь-якої іншої демократичної країни.
Необхідно підвищити тарифи на всі китайські товари, щоб продемонструвати, що ми не дозволимо диктаторам панувати над нашими компаніями. Ринкові демократії повинні заборонити компаніям підпорядковувати свої злиття та інші ділові рішення невиборним режимам де б то не було, зокрема і в Пекіні. Якщо Пекін захоче вжити заходів у відповідь проти Intel, Tower або будь-якої іншої компанії з демократичної країни, всі демократичні країни повинні об’єднатися і завдати удару у відповідь по китайській економіці. Якщо КПК хоче торгової війни, вона її отримає. Ми ніколи більше не повинні умиротворяти тоталітарного диктатора.
Жоден ринок не є по-справжньому вільним, якщо його компанії змушені їздити до Пекіна, вимолюючи дозвіл на злиття, що не мають практично жодного стосунку до Китаю. Настав час повернути Китай його народу. Демократичним країнам пора припинити догоджати КПК. Саме це мають зробити наші обрані лідери у Вашингтоні, Брюсселі, Токіо і Тель-Авіві.
Андерс Корр — здобув ступінь магістра політології в Єльському університеті (2001 р.) і докторський ступінь у галузі державного управління в Гарвардському університеті (2008 р.). Він є директором компанії Corr Analytics Inc., видавця журналу Journal of Political Risk, і провів великі дослідження в Північній Америці, Європі та Азії. Його останні книги — “Концентрація влади: інституціоналізація, ієрархія і гегемонія” (2021) і “Великі держави, великі стратегії: нова гра в Південнокитайському морі” (2018).
За матеріалами
