Чи очікує економіку Китаю крах? Абсолютно ні, вважає Сюй Шаоши, директор китайського державного агентства економічного планування. Крах економіки Китаю малоймовірний, але цілком можливо, що уповільнення зростання в цій країні буде тиснути на світову економіку, сказав Сюй на прес-конференції впродовж щорічних «двох зустрічей», які фактично є законодавчим органом Комуністичної партії Китаю.
#img_center_nostream#Незважаючи на те, скільки вже написано про уповільнення темпів економічного розвитку Китаю, заяви Сюя вимагають пояснень, пише .
Вплив китайської економіки на світ
В першу чергу погляньмо на минулий досвід. За останні 30 років Китай отримував іноземні інвестиції та фінансування завдяки своїй політиці відкритості. Тоді Китай приєднався до Світової організації торгівлі (СОТ), щоб мати можливість експортувати дешеві товари по всьому світу. У середині 1990-х років Китай накопичив достатньо прибутку і влади та почав здійснювати стратегічні інвестиції у придбання ресурсів і підприємств по всьому світу. Попри те, що тут було більше невдач, ніж успіхів, величезні відтоки капіталу виявилися значною силою.
Якщо розглядати це з різних сторін, Китай має як позитивний, так і негативний вплив на світову економіку. Дешеві китайські товари дійсно виявилися популярними в усьому світі протягом приблизно семи-восьми років.
Але, з іншого боку, приблизно з початку 2005 року, неякісні та токсичні продукти призвели до бойкотів та втрати довіри до китайських товарів. Іграшки з високим вмістом свинцю, сухе молоко і корми з домішками меланіну, пестициди та інші токсичні речовини в текстильній та шкіряній промисловості, неякісний гіпсокартон і багато іншого. Простіше кажучи, на Китай постійно надходили скарги через Світову організацію торгівлі, і це стало одним з аргументів, які спонукали США створити Транс-Тихоокеанське партнерство — надійний спосіб обійти Китай і створити іншу міжнародну торговельну організацію.
#img_center_nostream#Починаючи з 2009 року, коли Китай здебільшого перестав бути всесвітньою фабрикою, він перетворився на найбільший у світі «грошовий друкарський верстат». У 2012 році, коли ця стратегія стала нестійкою, Китай залишився з 9,83 млрд м² порожньої нерухомості та десятками галузей промисловості, завантажених надлишковою потужністю.
Китай збирався розширити торгівлю більш ніж з 30 країнами світу. Але зараз ці країни переживають економічний спад, ведуть війни або в них відбуваються безлади. В результаті цього Китай більше не в змозі бути великим сировинним імпортером і таким чином душить світову економіку. Звичайно, не можна сказати, що саме Китай тягне вниз світову економіку. Але мрії про те, що він міг би стати світовим економічним двигуном було розбито.
Відтік капіталу і нерухомості
Ринок нерухомості Китаю також побічно впливає на весь світ. Ціни на нерухомість у Пекіні, Шанхаї та Шеньчжені останнім часом зросли. Наприклад, загальна ринкова вартість усіх будинків в одному районі Шеньчженя зросла до $2,4 млрд, що за сумою майже збігається з вартістю аеропорту в цьому місті, який коштує приблизно $2,3 млрд. Як ціни на житло могли зрости так швидко? Це тому, що китайці підтримують високі ціни внаслідок того, що беруть кредити готівкою, аби придбати нерухомість за роздутими цінами, а потім виводять гроші з країни. Таким чином, капітал, який вислизнув з китайського ринку нерухомості, вплине на весь світ.
У той час як наприкінці червня 2014 року валютні резерви в Китаї становили $3,99 трлн, відтік капіталу становив майже $790 млрд. Такий величезний грошовий потік вплине на весь світ. Але звідки ці гроші? Велика частина цих коштів використовувалася для інвестицій у нерухомість, що кінець кінцем призвело до зростання цін на житло в усьому світі.
Згідно зі звітом про глобалізацію китайських підприємств від 2015 року, у 2013 році інвестиції китайських підприємств у закордонний ринок нерухомості становили близько $22 млрд. У 2014 році інвестиції досягли майже $40 млрд, з яких $28,6 млрд надійшли до США. У першій половині 2015 року китайські ріелторські компанії інвестували в іноземний ринок таку ж суму, як за весь 2014 рік. Найбільший внесок зробили лідери ринку — Vanke, Wanda та Greenland Holding.
#img_center_nostream#У статті тижневика Caijing National Weekly від 7 вересня 2015 року повідомляється, що багаті китайці купують будинки більш ніж у десяти іноземних країнах або регіонах, зокрема Великобританії, Австралії і Дубаї. До 2009 року на острові Чеджу в Південній Кореї китайцям належало 20 тис. м² нерухомості. А наприкінці квітня 2015 року площа нерухомості досягла вже понад 11,73 млн м². Всього за 6 років цей показник зріс більше ніж у 600 разів.
Гроші, створювані «китайським друкарським верстатом», розтікаються по всьому світу. Ціни на нерухомість у Китаї вже давно відхилилися від її фактичної вартості. Квартира площею 150 м² в Пекіні, Тяньцзіні, Шанхаї та Шеньчжені продається приблизно за $920 тис. За такі гроші можна купити будинок в три рази більшого розміру на східному або західному узбережжі США з великим садом і басейном (за винятком Манхеттена і Сан-Франциско). Стикаючись з цією реальністю, китайські інвестиції в нерухомість [інших країн] наповнюють увесь світ.
Той факт, що Китай більше не закуповує великих обсягів товарів на світовому ринку, не може бути причиною ослаблення світової економіки. Однак коли багаті китайці вкладають величезні кошти у закордонний ринок нерухомості, то цим створюють пузир. Зрештою місцеві жителі [цих країн] не зможуть дозволити собі придбати житло, і країна збідніє. Чи не є це якраз тим фактором, який гальмує розвиток світової економіки?
Це скорочений переклад китайської статті Хе Цінлянь, опублікованої в її особистому блозі 13 березня 2016 року. Хе Цінлянь — відома китайська письменниця та економіст. Мешкаючи в США, вона написала книгу «Пастки Китаю» про корупцію в економічній реформі Китаю 1990-х років і «», в якій описано маніпуляції та обмеження преси. Автор регулярно пише про сучасні китайські соціальні та економічні проблеми.
Про інші причини впливу кризи в Китаї на економіку деяких країн можна прочитати в статті «Криза Китаю вплинула на економіку багатьох країн».
«Велика Епоха» також писала, що Китай розплачується за економічне зростання катастрофічним станом екології.
