Як відомо читачам, 2018 року Ватикан підписав тимчасову угоду з Комуністичною партією Китаю (КПК) про призначення католицьких єпископів. Тим самим Ватикан визнав китайську “Патріотичну церкву”, створену й контрольовану КПК.
У Гуан’юаньському маніфесті 1950 року, що засновує цю державну церкву, проголошувалося, що вони сповнені рішучості “розірвати всі відносини з імперіалізмом”, провести всебічну реформу й заснувати нову незалежну церкву.
Відтоді Ватикан намагався підтримувати “Підпільну церкву”, як міг, і шукав спосіб об’єднати всіх католиків у країні, не визнаючи “Патріотичну церкву”.
Однак, як пише колишній міністр оборони Австралії Кевін Ендрюс, Ватикан не тільки уклав угоду з КПК, а й визнав сім єпископів “Патріотичної церкви”.
Це нічого не зробило для поліпшення релігійної свободи. Навпаки, це демонструє наївність щодо КПК.
У 2018 році попередній регуляційний орган у сфері релігії, Державне управління у справах релігій, було включено до складу Робочого департаменту Об’єднаного фронту, центрального інструменту впливу і пропаганди КПК.
Релігійні організації дозволені в Китаї тільки в тому разі, якщо вони є зброєю режиму. Багато місць поклоніння було зруйновано, а віряни зазнавали переслідувань і тюремного ув’язнення. Зображення китайського лідера Сі Цзіньпіна й комуністичні гасла прикрашають церкви.
У процесі скандального продовження угоди 2020 року державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін заявив, що пакт є “лише відправною точкою” для поліпшення відносин між двома країнами.
Коли колишній єпископ Гонконгу, кардинал Джозеф Цзен, прилетів до Риму, щоб обговорити це питання з Ватиканом, Папа Франциск відмовився з ним зустрітися.
Інші, включно з багатьма католицькими законодавцями й чиновниками з усього світу, намагалися обговорити з Папою Франциском важку ситуацію для вірян у Китаї, але він відхилив ці прохання.
Папа Франциск також відмовляється виступити проти переслідування уйгурів, яке включає примус їхніх жінок до абортів.
Дійсно, покійний кардинал Джордж Пелл у документі “Демос”, який йому приписують, заявив, що, відповідно до секретного пакту Ватикану і Китаю від 2018 року, не було “жодної громадської підтримки вірних католиків у Китаї, які періодично зазнають переслідувань за свою вірність папству впродовж понад 70 років”.
Не дивно, що Ватикану нічого було сказати з приводу судового переслідування кардинала Цзена з боку КПК у Гонконзі. Цзена та ще п’ятьох осіб визнали винними в тому, що не змогли належним чином зареєструвати Фонд гуманітарної допомоги, який допомагав оплачувати медичні та юридичні послуги заарештованим протестувальникам, починаючи з 2019 року.
Їх оштрафували, але вони також перебувають під слідством відповідно до неясних законів про національну безпеку, нав’язаних Пекіном.
Найбільше, що зміг сказати Ватикан з приводу цієї ситуації, це “Святий Престол із тривогою сприйняв новину про арешт кардинала Цзена і стежить за розвитком ситуації з надзвичайною увагою”.
Хоча пакт між Ватиканом і КПК залишається секретним, вдалося з’ясувати, що, згідно з його умовами, Ватикан має бути включеним у процес ухвалення рішень при призначенні єпископів, і остаточний вибір залишається за Папою.
Як попереджали критики цієї угоди, КПК без вагань порушить її та вже зробила це, причому не один раз.
Перший епізод стався в листопаді минулого року. КПК перевела єпископа з однієї єпархії в іншу, де його було призначено помічником єпископа, порушуючи секретну угоду між Святим Престолом і Китаєм.
Другого ляпаса Папі Франциску нанесли всього чотири місяці потому, за тиждень до Великодня. Як повідомила італійська газета il Giornale, КПК знову вирішила, що їй не потрібно радитися з Ватиканом, підтвердивши тим самим, наскільки сильно Церква перебуває під її контролем.
КПК вирішила перевести єпископа Джозефа Сен Біна з Хайманської єпархії в Шанхайську. Ватикан дізнався про це переміщення через ЗМІ.
Тепер немає жодних сумнівів у тому, що Церква в Китаї замкнена в клітці. Єдина проблема полягає в тому, наскільки великою є огорожа, що кидає ще більш похмуру тінь на катастрофічне папство Хорхе Бергольо.
Думки, висловлені в цій статті, є думками автора і не обов’язково відображають точку зору The Epoch Times.
За матеріалами
Відео по темі:
