Агресивна позиція, зайнята Китаєм щодо територіальних претензій, змушує інші країни насторожитися
В останні роки агресивна позиція Китаю щодо територіальних претензій, змушує інші країни, зокрема Бутан і Індію, бути насторожі. Його прикордонні суперечки з сусідньою Індією не потребують пояснень. За останні кілька років протистояння між арміями обох країн привернуло увагу всього світу. Китай також активно створює армійські табори та аванпости в районах, що межують з Індією.
Китай недавно побудував абсолютно нове поселення в районі, історично і всіма країнами визнану як частина території Бутану. Більш того, він зробив це шляхом «вторгнення в сіру зону» без єдиного пострілу, не викликавши будь-якого військового конфлікту з Бутаном і навіть не привертаючи уваги міжнародної громадськості доти, поки це не сталося. Це є нагадуванням усім про те, наскільки далеко готова піти компартія Китаю (КПК), щоб реалізувати свої глобальні амбіції.
Відповідно до заяви китайської влади, нове село Гьялафуг (Gyalaphug) побудоване в Тибетському автономному районі.
Однак насправді село знаходиться на території Бутану, суверенної держави. Насторожує те, що Китай не задовольниться створенням одного або декількох сіл на території Бутану. Він також планує побудувати одну гідроелектростанцію, бази зв’язку, нові дороги, військові аванпости, військову базу і станцію прийому супутникових сигналів.
Китай підбирається до Бутану
Дії Китаю мають далекосяжні політичні і релігійні наслідки. Територія, на якій побудована китайське село, — це Беюль, прихована долина, описана в буддійських текстах Падмасамбхави, «другим Буддою», ще в XIII столітті нашої ери. Китайський режим намагається встановити свій контроль над тибетським буддизмом, вторгшись в Беюль. Цей крок також має більш глибоке геополітичне значення. Бутан і Китай не підтримують дипломатичні відносини, але періодично проводили політичні переговори. Дотепер бутанська влада уникала прямого зіткнення з китайським урядом.
Згідно з останніми повідомленнями, Китай погодився повернути Бутану захоплений ним район Беюль-Кхенпаджонг. В обмін він хоче отримати 269 квадратних кілометрів спірної землі в західному Бутані. Ці території знаходяться поруч з кордоном Бутану та Індії. Якщо Китай отримає контроль над цими територіями, він отримає і військову перевагу.
Бутан стає пішаком в напружених відносинах між Китаєм і Індією
В умовах триваючої політичної напруженості між Китаєм і Індією Бутан стає мимовільним постраждалим. В кінці 2020 року на супутникових знімках США виявили нове поселення в долині річки Торса. В останні роки Китай побудував дороги, військові бази та інші об’єкти інфраструктури дуже близько до індійсько-бутанського кордону, хоча і в межах своїх територіальних кордонів. Уряд Бутану спростував заяву про вторгнення Китаю на його територію. Міністерство закордонних справ Китаю заявило:
«Звичайна будівельна діяльність Китаю на його власній території, яка повністю знаходиться у сфері суверенітету Китаю».
Останній раз Пекін підтримував офіційні дипломатичні відносини в Тхімпху (столиця Бутану) у 2016 році. 125-й раунд був відкладений через протистояння на плато Доклам, а потім через пандемію. У липні минулого року Міністерство закордонних справ Китаю зробило заяву про приналежність нового району в Бутані до китайської території. Це був «Заповідник дикої природи Сактенг», розташований недалеко від Аруначал-Прадеш.
Індія підтримує теплі стосунки з Бутаном. Обидві країни підписали Договір про дружбу в 1949 році, а індійська військова навчальна команда керувала Королівською армією Бутану після 1961 року. Однак Гімалайське королівство залучено в боротьбу між земельними та територіальними претензіями двох сусідніх націй. Протягом десятиліть Індія і Китай надавали значний дипломатичний тиск на Бутан. Китай різними способами намагався домогтися розташування Бутану. Замість поступок на кордоні у 2017 році він запропонував пакет економічної допомоги на суму $ 10 млрд.
Після анексії Тибету Бутан залишається єдиним стратегічним буфером для Індії. Китай це добре розуміє і проводить ту ж агресивну політику, що і в Південно-Китайському морі. Задовго до того, як Індія здобула незалежність, китайські націоналісти вже розуміли важливість Бутану та прилеглих регіонів. Китай завжди хотів отримати стратегічний контроль над Гімалайським регіоном.
При найгіршому сценарії, на який натякають політологи, Пекін скористається Докламом і розгорне сили НВАК (Народно-визвольна армія Китаю) для захоплення коридору Сілігурі. Якщо це дійсно відбудеться, Ассам і шість навколишніх його штатів будуть буквально відрізані від материкової частини Індії.
Коридор Сілігурі — вузька смуга індійської території шириною від 21 км до 40 км, що з’єднує північно-східні штати Індії з іншою частиною країни.
Джерело:
