Існує безліч способів, за допомогою яких Комуністична партія Китаю (КПК) намагається стерти історію. Усі згадки про інцидент на площі Тяньаньмень 4 червня 1989 року ретельно знищуються. Цієї події немає в підручниках з історії Китаю. Блокується і пошук в Інтернеті про цей інцидент. Звичайно, КПК не може завадити світу за межами Китаю пам’ятати 4 червня, але багато китайців, які народилися у XXI столітті, ніколи не чули про цю подію.
Зараз КПК зайнята ще більш амбітною справою. Вона намагається знищити всі сліди того, що сталося 2022 року. «Революція білих аркушів паперу 2022 року» — предмет великої заклопотаності для КПК.
Усе почалося 24 листопада 2022 року в Урумчі (Сіньцзян) із трагедії, яка за кілька годин поставила хрест як на райдужній пропаганді про щасливих уйгурів, які співають і танцюють на знак подяки КПК, так і на чорній пропаганді, яка зображає уйгурів терористами. Китай прокинувся 25 листопада з відчуттям, що уйгури — це просто товариші по нещастю.
У ніч із 24 на 25 листопада в столиці Сіньцзяна Урумчі сталася пожежа у 18-поверховому будинку, де проживали уйгурські сім’ї. Деякі люди, які опинилися всередині будівлі, змогли опублікувати жахливі знімки в соціальних мережах. Як зазначають уйгурські коментатори, «крики матерів і дітей, які виходили з вогню, поширилися будівлями в Урумчі й досягли світу через Інтернет, але ніхто не міг їм допомогти. Адже це був період, коли регіон перебував під замком у зв’язку з планом Китаю знизити COVID до нуля, і тому двері будівель і будинків були замкнені зовні».
Студенти в головних містах Китаю, а потім і багато інших громадян вийшли на вулиці на знак протесту і на захист уйгурів. Їм набридла ідіотська й неефективна політика «нульового COVID», яка прирекла їх на найгірший карантин у світі.
Китайці почали стихійно збиратися на вулицях Шанхаю, Пекіна та інших міст, запалювати свічки, молитися, іноді навіть вигукувати гасла проти КПК. Коли поліція заборонила використовувати плакати, вони стали тримати аркуші білого паперу, показуючи всьому світу, що заявляти про свою свободу самовираження — це те, чого КПК не терпить. Деякі намагалися переконати поліціянтів приєднатися до їхньої боротьби. Коли прийшли представники КПК, вони заявили натовпу, що ними маніпулюють «іноземні сили». Студенти відповіли, що єдині «іноземні сили», з якими вони знайомі, — Маркс і Енгельс.
Минали дні, протест не вщухав. У Сі Цзіньпіна був вибір: повторити інцидент 4 червня 1989 року і вбити тисячі людей у кількох містах або відмовитися від політики «нульового COVID». Ми ще довго не дізнаємося, що спонукало Сі вибрати другий варіант. Також ми не скоро дізнаємося скільки людей насправді загинуло в пожежі в Урумчі.
Ми знаємо тільки те, що до грудня 2022 року політику «нульового COVID» скасували, а 8 січня 2023 року Сі оголосив про перемогу над COVID-19. Спроба перетворити поразку на перемогу мало кого обдурила. Не дивно, що раптове скасування всіх обмежень спричинило спалах вірусу і призвело до жертв, число яких ми, можливо, ніколи не дізнаємося. Але крематорії були перевантажені протягом кількох місяців.
Небезпечним для КПК було те, що, на відміну від 1989 року, цей народний протест увінчався успіхом, і уряду довелося відмовитися від політики, яку він оголосив успішною і безповоротною.
Знакова історія цієї кампанії пов’язана з режисером Чень Піньлінем, який під псевдонімом Платон виклав на YouTube (заблокований у Китаї) документальний фільм про протести в Шанхаї. Він назвав документальний фільм «Не іноземна сила». У січні 2023 року його заарештували. У лютому йому висунули звинувачення в «розпалюванні сварок і провокуванні заворушень» (серйозний злочин у Китаї) і відправили до в’язниці.
Чи боїться КПК руху 2022 року? Відповідь — так. Чи змінив 2022 рік Китай назавжди? Ми поки що не знаємо. Хоча деякі антиурядові гасла звучали, але вони не домінували в протестах. Усі наступні народні демонстрації були зосереджені на локальних проблемах. Навіть 2022 рік не ставив собі за мету повалення режиму КПК. Його метою було скасування політики «нульового COVID». Можливо, одного дня виникне якийсь рух, здатний скоординувати місцеві протести в загальнонаціональну вимогу припинити пригнічення.
За BITTER WINTER
