У червні 2022 р. мадридська організація Safeguard Defenders розкрила інформацію про існування китайських секретних поліційних дільниць у різних країнах світу. Це викриття викликало обурення у правозахисників тим, що Комуністична партія Китаю (КПК) наважилася на таке свавілля.
Але для китайських дисидентів, які живуть за кордоном, це не стало несподіванкою. Насправді тисячі китайців, які мешкають за кордоном, з 2016 року були повернуті до Китаю внаслідок незаконних дій поліції, що здійснюються китайськими громадянами на території іноземних держав.
Ситуація вийшла на новий рівень, коли уряд Гонконгу призначив винагороду в розмірі 1 мільйона доларів за голови восьми дисидентів, які проживають за кордоном.
Не секрет, що впродовж кількох років КПК невпинно переслідує дисидентів, які виїжджають в інші країни світу, щоб оприлюднити утиски КПК у Китаї та, як уже зазначалося вище, у Гонконзі.
У березні цього року ФБР “виявило” й, імовірно, закрило “секретну” поліційну дільницю, якою керували два жителі Нью-Йорка. За наявними даними, 61-річний Лу Цзяньван і 59-річний Чень Цзіньпін, які мешкають на Мангеттені, працювали як агенти Міністерства громадської безпеки Китаю, переслідуючи китайських дисидентів, підриваючи віру в американську правову державу й умовляючи дисидентів повернутися до Китаю під загрозою покарання членів їхніх сімей.
Крім того, Міністерство юстиції висунуло обвинувачення ще 34 агентам Міністерства громадської безпеки Китаю, у завдання яких входило залякування та примус до мовчання дисидентів. Ба більше, КПК керує більш ніж 110 так званими поліційними дільницями в понад 50 країнах Європи та Африки, а також у Північній Америці, включно зі США, Великою Британією та Австралією.
Закордонні поліційні дільниці — це продумана й агресивна спроба змусити замовкнути будь-яку протидію жорстокому й абсолютному терору, який КПК здійснює над китайським народом. Це сигнал усім, хто наважиться виступити проти тюремної держави, про те, що від довгої руки КПК ніде сховатися.
Пекін керує своїми закордонними поліційними дільницями, порушуючи місцеве, національне та міжнародне законодавство. При цьому досі Пекін стикався лише з мінімальними дипломатичними або економічними наслідками, якщо такі взагалі мали місце, за свої кричуще незаконні дії.
Але це лише вершина горезвісного айсберга в мерзенній поведінці КПК.
КПК вже давно користується відкритістю і громадянськими свободами західних країн. Протягом багатьох років Інститути Конфуція можна було знайти у великих університетських містечках по всій території США. Їхня передбачувана місія полягала в досягненні взаєморозуміння між китайською та західною культурами. Однак насправді ці інститути виконували функції пропагандистських та індоктринаційних центрів КПК, орієнтованих на американських студентів та їхніх викладачів.
Програма “Тисяча талантів”, у рамках якої набирали найталановитіших вчених і професорів, які досягли успіху, в різних технологічних дисциплінах, була ще однією схемою, спрямованою на викрадення передових технологій і наукових кадрів зі США. Для цього КПК платила професорам набагато більшу за ринкову зарплату, щоб вони спрямовували свої дослідження до Пекіна або навіть переїжджали до Китаю.
Виникає запитання: “Як усі ці різноманітні плани могли роками здійснюватися на очах у всіх, перш ніж потрапити в поле зору американської влади?”.
Невже ми маємо повірити, що подібно до того, як Інститути Конфуція та програми “Тисячі талантів” відкрито діяли в студентських містечках, незалежні поліційні дільниці діяли у великих містах без відома місцевих відділень ФБР, влади та місцевих політиків?
Або, що ще більш малоймовірно, жоден китаєць не знав про існування цих “секретних” поліційних дільниць?
Американські спецслужби мають у своєму розпорядженні найдосконаліші засоби спостереження у світі. Ба більше, Нью-Йорк, який є постійним об’єктом терористичної діяльності, має у своєму розпорядженні можливості спостереження, які дали б йому змогу від самого початку дізнатися про ці поліційні дільниці.
З огляду на інформацію про те, що члени сім’ї президента Джо Байдена отримували платежі від китайської енергетичної компанії, не зайвим буде припустити, що ключові фігури у владі були підкуплені, щоб закривати очі на діяльність КПК. Зрештою, підкуп осіб, які мають менший авторитет, ніж віцепрезидент, цілком можливий для Пекіна. Тому найімовірніший сценарій полягає в тому, що люди, які обіймають високі та низькі посади, знали про ці “секретні” поліційні дільниці та їхні завдання від самого початку.
Чи є кращий аргумент, що пояснює їхнє існування?
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора й не обов’язково відображає точку зору The Epoch Times.
Джеймс Горрі
За The Epoch Times USA
