Нині в центрі уваги всього світу перебуває Україна. Однак є чимало інших військових конфліктів, багато з яких пов’язані з Китаєм і Росією.
Більшість із 32 збройних конфліктів, зареєстрованих у 2021 році, все ще тривають. Регіон Тиграй в Ефіопії перебуває у стані громадянської війни з листопада 2020 року. Китай виділив уряду регіону мільярди доларів на інфраструктурні та виробничі проєкти, а також на навчання національної поліції.
Ефіопія закуповувала в Росії засоби ППО з 2021 року і до початку санкцій. Вона не засудила вторгнення Росії в Україну. У квітні агентство Reuters повідомило, що ефіопські чоловіки прийшли в російське посольство і зголосилися воювати на боці Росії, хоча не було жодних доказів того, що російський уряд їх прийняв.
Війна в Ємені почалася 2014 року і триває досі. Китай підтримує саудівський уряд колишнього президента Абдраббу Мансура Хаді. Війна в Україні загрожує Ємену голодом, оскільки експорт пшениці з Росії та України скоротився.
В Афганістані новий уряд не в змозі платити держслужбовцям, економіка завалилася, а етнічні меншини зазнають переслідувань. Китай є головним дипломатичним і фінансовим партнером талібів, тоді як місцеве відділення “Ісламської держави” (ІДІЛ) загрожує війною правителям країни.
За даними Школи міжнародної підготовки, конфлікт у Бірмі (М’янма), що розпочався 1948 року, є “найтривалішою громадянською війною у світі”. Після повалення законно обраної Аун Сан Су Чжі 2021 року військова хунта М’янми підтримує зв’язки на високому рівні з Китаєм і Росією, купуючи в обох країнах зброю і продаючи ресурси Китаю.
Торговельна війна між США та Китаєм триває вже близько шести років, і дедалі ймовірнішим стає військовий конфлікт. Режим компартії в Китаї, ризикуючи почати війну, або, принаймні, конфлікт із численними країнами Південно-Східної Азії, особливо з Філіппінами і В’єтнамом, продовжує посилювати свій вплив у Південнокитайському морі, водночас посилюючи військовий тиск на Тайвань. Це спонукало уряд США на початку вересня схвалити продаж зброї острівній державі на суму понад мільярд доларів.
Сполучені Штати та Іран постійно конфліктують через ядерну зброю. Санкції США не дозволяють більшості країн у світі вести торгівлю з Іраном. Однак Китай купує іранську нафту. Росія готується продати зброю Ірану, а Іран постачає Росії військові дрони, які наразі використовуються для атак по Україні. Європа страждає від нестачі енергії через санкції, введені проти Росії у відповідь на її агресію в Україні. Якщо повстання, що почалося в Ірані, повалить уряд, ЄС потенційно може купувати нафту у нового уряду, позбувшись впливу Росії.
Військова напруга присутня не тільки в місцях, які здаються далекими. Міноборони Греції звинуватило Туреччину у дедалі частіших порушеннях грецького повітряного простору. Місцеві державні ЗМІ пишуть, що посилена мілітаризація Греції та тісніші оборонні зв’язки зі США і НАТО є критично важливими на тлі конфліктів, що виникли. Ці конфлікти включають можливі загрози з боку Туреччини, вторгнення Росії в Україну і напад Азербайджану на вірменський Нагірний Карабах у вересні 2020 року. У той час як США засудили напад на Вірменію, його підтримали Росія і Туреччина.
За повідомленнями грецьких ЗМІ, США зацікавлені в перетворенні грецького порту Александруполіс на військово-морську базу і розміщенні там американських есмінців. Наразі США використовують порт для переправлення зброї НАТО і підтримки українців у їхній боротьбі проти Росії. Розміщення есмінців з керованими ракетами в північній частині Егейського моря може стати важливою частиною стратегії стримування проти Росії.
Пекін побачив стратегічну важливість Греції і придбав частку в порту Пірей. Стурбованість з приводу китайських цивільних портів викликана тим, що їх можна легко розширити для розміщення китайських військових кораблів. У березні вищий адміністративний суд Греції заборонив Китаю розширення порту.
Греція розглядає Туреччину як потенційну загрозу, зокрема й тому, що Анкара є партнером по діалогу з очолюваною Пекіном Шанхайською організацією співпраці (ШОС). До цієї групи також входить і Росія.
Президент Туреччини Ердоган відвідав нещодавній саміт ШОС в Узбекистані. Відповідаючи на запитання видання PBS News, чи стане Туреччина повноправним членом ШОС, він сказав, що, на його думку, його країна “не є ні Сходом, ні Заходом” і що, оскільки Туреччина досі не отримала членства в ЄС, вона може виявити, що її інтереси більше збігаються з ШОС.
Антоніо Грасеффо
Про автора:
Антоніо Грасеффо, доктор філософії, економічний аналітик по Китаю. Понад 20 років прожив в Азії. Є автором книги “За межами Поясу і Шляху: глобальна економічна експансія Китаю”.
За матеріалами
===
Новини по темі:
