Фото: Kevin Frayer/Getty Images
Китай перебуває у заплутаній політичній та економічній ситуації, вважає досвідчений оглядач Китаю Фрейзер Хауі.
Читайте також:
Частина 1: Проблеми Китаю: надто багато інвестицій
Політика із позиції сили
Якщо люди думають, що комуністичний режим [компартія у Китаї править із 1949 року — прим.ред.] може вирішити всі ці політичні проблеми, то Хауі із цим не згоден.
«Люди думають, що президент Сі Цзіньпін здійснить чіткий поштовх до реформ, що він дійсно проб’ється крізь багато цих обіцянок на третьому пленумі, щоб ринок почав відігравати головну роль, а держава — другорядну. На сьогоднішній день доказів цього дуже мало. Швидше, є лише надія, а не конкретне підтвердження цьому», — сказав він.
Тоді як Сі придушує корупцію, він також узявся за систематичне консолідування своєї влади над партією, особливо зважаючи на жорстку міжфракційну політику, через яку ледь не втратив можливість очолити верховну владу у 2012 році. У той час, як Сі проводить безжальну чистку політичної фракції колишнього лідера партії Цзян Цземіня, реального реформування ролі держави в економіці не відбувається.
«Куди не глянь, Сі всюди натикається на важкі випробування. Проблеми в Тибеті; проблеми в Цзіньцзяні [Південний Китай, місцевість, де стався нещодавній трудовий спір]; проблеми у Гонконзі», зазначає він.
Що ж стосується того, що може статися, то це важко передбачити: «Якщо Сі й далі чинитиме тиск, то люди просто не будуть застосовувати [його політику], боячись бути викритим у корупції. Потрібні системи, які сприятимуть відповідальності та прозорості, а ми цього не бачимо. Сі не показав, що він якимось чином змінює модель», — каже Хауі.
Китай не є найбільшою у світі економікою
У серії інтерв’ю «Великій Епосі» Хауі також дає можливість позбутися однієї поширеної помилки (). Згідно з незрозумілою, на думку Хауі, економічною концепцією під назвою паритет купівельної спроможності (ПКС), МВФ у 2014 році висунув ідею про те, що Китай зараз — найбільша у світі економіка.
Оскільки на курс обміну валют впливають й інші фактори, а не лише торгівля чи внутрішнє виробництво і споживання (наприклад, рух капіталу та спекуляції), вони спотворюють реальну картину споживання і виробництва місцевої економіки — справжнього відображення багатства країни та економічної потужності.
За словами Хауі, ця модель у випадку з Китаєм дуже недосконала: «Є одне величезне припущення щодо принципу паритету купівельної спроможності, яке використовують ці люди, і воно, як правило, не згадується. Воно лежить в основі всього цього принципу: єдине, що стосовно товарів і послуг у різних економіках відрізняється, — це ціна, а не якість».
Він каже, що якість китайських продуктів і послуг, і навіть китайського експорту, значно поступається якості у США.
Кожний, хто хоча б раз побував у Китаї, погодиться із тим, що за настільки меншої якості, за винятком товарів і послуг, які реалізуються у Китаї західними компаніями, товари та послуги китайських компаній продаються за такими самими цінами.
Манхеттенський паритет
«У Пекіні можна постригтися за 5 юанів ($0,80) чи 10 юанів ($1,60), а в Нью-Йорку це коштує $20. Ну, насправді на П’ятій авеню це коштує $75, а у Брукліні — $25. Тоді що ж це виходить, між Брукліном і Манхеттеном теж буде паритет купівельної спроможності?» — запитує Хауі.
На його думку, цінність китайських товарів і послуг становить близько 50% від американського стандарту, особливо післяпродажне обслуговування: «Якщо говорити про надання базових послуг, то загалом вони здатні це робити. Якщо ж є дефект, то післяпродажне обслуговування чи супутні цьому речі ненадійні. Я використовую деякі китайські комп’ютерні програми, і їхній [програмний] код залишає бажати кращого. І це призводить до поганого післяпродажного обслуговування».
В цілому Хауі ставить під сумнів економічне лідерство Китаю, навіть якби його економіка була більшою [ніж у США — прим.пер.]. За його словами, із Китаю не надходить практично ніяких нововведень, і ця країна не справляє позитивного впливу на економіки інших країн, за винятком пропозиції західним ринкам дешевих товарів.
«США і далі залишаються світовим лідером у багатьох сферах, і речі, розроблені в Америці, в інших країнах наслідують чи переймають. Дуже мало доказів того, що китайські компанії досягають успіху у створенні мереж і процвітання за межами Китаю чи китайських громад», — каже він.
Навпаки, вся економіка і великі державні галузі промисловості є великими просто тому, що надають послуги мільярду з гаком людей. Фактично вся статистика на душу населення, в тому числі статистика із поправкою на ПКС, набагато гірша, ніж у країнах Західної Європи чи США.
«На якомусь етапі китайська економіка стане більшою, ніж у США. Ну то й що? Японія протягом 30 років була другою найбільшою економікою, яка все-таки була значною мірою застійною і не впливала на іншу частину світу. У вас велика економіка? Це у вас просто підсумована робота 1,3 мільярда людей», — робить висновок Хауі.
Читайте також:
Достовірність ВВП Китаю беруть під сумнів
У Китаї поширене фальсифікування економічних показників у десятки разів
У китайського ВВП перша осічка за 17 років
