Колишній китайський розвідник втік з Гонконгу до Австралії в спробі розкрити таємну розвідувальну тактику, використовувану китайським комуністичним режимом.
#img_left#У його історії є все, що характерне для тактики залякування радянського типу – викрадання силою, примушення, шантаж і, звичайно, погрози смертю. 32-річний Ван Лянь (Wang Lian), який прибув до Сіднея 7 лютого за гостьовою візою, розповідає, як його примусили надавати інформацію про внутрішню роботу бюро новин Великої Епохи в Гонконзі.
За словами пана Вана в колишній британській колонії Гонконзі тільки газета Велика Епоха знаходиться поза юрисдикцією і контролем центрального комуністичного уряду і вважається серйозною загрозою комуністичній партії Китаю (КПК) через свої повідомленя про стан справ в Китаї, які не пройшли цензуру.
Початок терору
Пан Ван працював у Великій Епосі з 2002 р. як співробітник із технічної підтримки; він називає своє "вербування" частиною шпигунської мережі, що обвиває Китай, Гонконг, і яка проникла закордон.
Пан Ван був "завербований" 12 вересня 2006 р. під час своєї поїздки в місто Чжу Гань в Китаї, куди він як доцент науково-технічного університету в Макау прямував для обговорення можливого сумісного проекту з іншим університетом. На митниці пан Ван був викрадений китайською владою.
"Коли я проходив митний огляд в Гунбей [провінція Гуандун], мене несподівано заарештували. Мене привели в маленьке приміщення і через 2 години туди прийшли 10 чоловіків, деякі з яких були одягнені у форму, а інші були в цивільному одязі.
Після підтвердження особи вони зав’язали мені очі, відібрали годинник і мобільний телефон і силою заштовхали в припарковану на вулиці машину.
Не знаю, чи довго ми їхали в машині, але, в кінці кінців, мене привели в якесь приміщення і шпурнули на підлогу", – розповідає пан Ван у заяві.
Його протримали в кімнаті, розмір якої не перевищував 3х3 метри, протягом наступних трьох з половиною днів.
"Всі вікна в кімнаті були забиті і завішені, – продовжує Ван. – Всередині була встановлена камера спостереження. Троє чоловіків сиділи за столом, щоб вести допит. Напроти столу був поставлений маленький табурет. Очевидно, він був поставлений для мене, щоб я сидів на ньому під час допиту.
Ці троє чоловіків сказали, що вони з державних розвідувальних органів в Чжу Гань. Коли я запитав, чому мене тут викрали, вони відповіли, що "мені самому треба знати свої проблеми".
Я відповів, що я не знаю, і через деякий час вони заявили: "Тому, що ти працюєш у Великій Епосі в Гонконзі".
Міліція, яка здійснила його арешт, була нібито з державного органу безпеки, якому підкоряється звичайна міліція. Їх мета полягала в тому, щоб пан Ван погодився стати секретним агентом у Великій Епосі в Гонконзі і саботував свою діяльність, викликаючи розпад [видавництва] зсередини.
Психічні тортури найболісніші
Будучи в ув’язненні, пан Ван знаходився під спостереженням 24 години на добу. Він згадує, що його постійно залякували, що було дуже болісно для психіки. Пан Ван був звинувачений в скоєнні злочину – розповсюдженні "Дев’яти коментарів про комуністичну партію", серію редакційних статей, опублікованих «Великою Епохою», що детально розповідають про витоки комуністичної партії і про те, як вона управляла Китаєм.
Пан Ван також брав активну участь у кампанії 2002 року проти закону про боротьбу з антидержавницькою діяльністю, відомим в Гонконзі під назвою «Стаття 23». Суперечливий проект нової статті закону привернув увагу міжнародної громадськості, і близько мільйона громадян Гонконгу виразили протест спробі китайського режиму забрати владу в уряду Спеціального адміністративного району і його громадян.
Слідчі використовували його дружину і трирічного сина, щоб змусити до співпраці. Вони говорили: "У тебе є родичі: дружина, батьки, маленька дитина…подумай про це… що буде з ними…подумай про це".
Пана Вана мучили подібними запитаннями, а також наполегливо розпитували про діяльність «Великої Епохи». За ним велося постійне спостереження, його позбавляли сну.
"Абсолютно неможливо було заснути. Мене тримали без сну 72 години… якщо я навіть хотів спати, я не міг заснути, – розповідає пан Ван. – Мене поміщали в маленьку кімнатку. Залишали в ній на 24 години. Дверей в туалет не було. Вони весь час спостерігали за мною".
Справа завтовшки в 2 дюйми
Схоже на те, що за паном Ваном стежили декілька років до того, як завербували для шпигунської діяльності. Він відзначив, що на нього було заведено детальну справу, і матеріали збирали протягом останніх, принаймні, 4 років. У справі була присутня інформація про його особисте життя, роботу і духовну роботу над собою, дані про те, що він займався практикою Фалуньгун з 1998 р. Він згадує, як бачив цю справу завтовшки в два дюйми, коли сидів в кімнаті для допитів: "Там все було про мене. Як мені сказали, я був порекомендований як "хороший матеріал" іншим агентом".
Ще більш вражаючим є той факт, що за підрахунками пана Вана, принаймні 30 офіцерів займалися тільки його справою. Близько 10 чоловік супроводжували його при вивозі з митниці і під час ув’язнення; охорона працювала постійно, парами, і мінялася чотири або п’ять разів.
Початок шпигунської діяльності
За час, поки проводилося залякування, пан Ван ослаб і підписав заяву про свою згоду працювати на КПК. Він зізнався, що за все своє життя він не відчував такого сильного болю, як в той момент, коли він вимушений був прийняти це рішення.
"Я повинен був написати його сам. Після того, як я закінчив, вони примусили мене додати ще одну пропозицію в кінці, в якій ішлося: Піду туди, куди накажуть, і зроблю все, що накажуть, – продовжує пан Ван. – Після того, як я підписав, вони засміялися і розслабилися.
Особисто я відчував себе дуже брудним. Я не міг працювати в «Великій Епосі» і стежити за її співробітниками. Ми – друзі, хороші друзі. Я не міг жити одним днем".
Протягом наступних 5 місяців він переписав певні файли з комп’ютерів «Великої Епохи», але діяв обережно, опускаючи всяку чутливу інформацію. Серед інформації, наданої КПК, були файли із записом останніх випусків газети.
Його також примусили надати детальну інформацію, що стосується комп’ютерів в офісі, включаючи те, хто на якій машині працює і в який час. Пан Ван вважає, що це потрібно було для того, щоб полегшити чиновникам КПК проникнення в комп’ютерну систему.
"Я відчував постійні тортури всередині. Якщо я продовжуватиму цю діяльність і КПК одного разу звалиться… у моїх родичів, дружини і дитини буде погана репутація… через те, що я був шпигуном", – говорить пан Ван.
Рішення здійснити втечу
Провівши декілька місяців у роздумах, пан Ван вирішив подати документи на отримання візи для поїздки до Австралії і Канади. Дозвіл на поїздку до Австралії був отриманий 25 січня. Проте він хвилювався про дружину і трирічного сина, які залишалися в Гонконзі.
Після прибуття до Австралії він таємно спілкувався з ними через приватний мобільний телефон, який включається тільки на декілька хвилин розмови і потім відключається.
В даний час пан Ван звертається до Австралійського уряду за допомогою і подає документи на отримання візи біженця.
