Ху Тункай, бідний сміттяр із села Куньмін провінції Юйнань на південному заході Китаю, надав притулок 21 кинутій дитині. Життя Ху повністю змінилося після того, як він уперше надав притулок покинутій дитині в 1993 році. Його співчуття до дітей зворушило величезну кількість людей так, що багато хто один за іншим пропонують йому допомогу. Деякі батьки також забрали назад своїх дітей, від яких вони раніше відмовилися.
Як повідомляється на сайті “Сіньхуа”, вранці 16 червня 1996 року, коли Ху Тункай підмітав вулиці не перехресті в селі Куньмін, він знайшов коробку, в якій була тремтяча від холоду новонароджена дівчинка, все ще в крові і з не перерізаною пуповиною. Ху поспішив з нею в лікарню й дитину, яка передчасно народилася, вдалося врятувати, не зважаючи на те, що вона важила трохи більше трьох фунтів (1,5 кг). Ху назвав дівчинку Цзінцзін.
Коли Ху Тункай, у якого вже було двоє рідних синів, удочерив Цзінцзін, він уже надав притулок сімом покиненим дітям. Ху не міг покрити величезні витрати для підтримки своєї “сім’ї”, враховуючи низьку зарплату сміттяра. Тоді він удень підмітав вулиці, а вечері збирав сміття. Коли він дуже втомлювався, щоб працювати далі, то він робив невелику перерву і дрімав прямо на вулиці, знайшовши тихий куточок.
Дружина Ху не розуміла, навіщо він надав притулок сиротам. У 1997 році вона забрала двох синів і пішла від нього. З того часу Ху нічого про них не чув. Оскільки йому самому доводилося піклуватися про дітей, Ху став часто спізнюватися на роботу. В результаті з його платні стали вираховувати гроші, і він отримував копійки. У 2000 році Ху залишив свою роботу сміттяра, і з тієї пори він став відомий як “король-лахмітник”
Коли чутки про сиріт, яких поселив Ху Тункай, дійшли до його рідного міста в провінції Цзянсі, жоден з членів його сім’ї й друзів не зрозумів його. Його молодший брат Ху Лянкай навіть неодноразово лаявся з ним через це, вважаючи, що йому не слід було давати притулок дітям, коли він не може утримувати навіть себе. Перед лицем аргументів свого молодшого брата Ху Тункай відповів: “Але ж вони – живі істоти, багато людей вважають за краще піклуватися про тварин, ніж про сиріт. А хіба ці маленькі живі істоти (діти) не є ціннішими, ніж домашні тварини?”
Не зважаючи на труднощі й тиск, рішення Ху Тунканя знайти біологічних батьків кинутих дітей залишається твердим. Він використовує такі зачіпки, як день народження дитини або імена батьків. Ху шукає біологічних батьків, ходячи по будинках, і водночас він продовжує працювати.
Зусилля Ху не минули даремно. Сімнадцятеро з 21 покинутої дитини повернулися до своїх батьків, а решту дітей усиновили або удочерили. Серед цих дітей найстаршому було тринадцять років, а найбільша кількість дітей, про яких він піклувався одночасно, досягла дев’яти чоловік.
Історія Ху Тункая облетіла всю країну і зворушила багатьох людей. Члени персоналу Служби транспорту Цзянь Фусина стали друзями Ху, вони допомагали йому і його дочці Цзінцзін.
Се Гуанцзе з Power Grid Company міста Юйнань і п’ятеро його співробітників пожертвували Ху 2 000 юанів, вони також часто відвідують Ху й Цзінцзін. Се сказав, що він зворушений турботою Ху про дітей і не усвідомлював, як важко було Ху, до того, як вони почали відвідувати його. Усі вони бажають зробити хоч щось, щоб допомогти Ху далі віддавати свою любов знедоленим дітям.
78-річний Мен Імен із міста Яньчен провінції Цзянсу висловив свою готовність надати необхідну допомогу, щоб виростити Цзінцзін, і кожного місяця для цього він жертвує 200 юанів.
Ху Тункай носить із собою записник, в якому записані імена і контактна інформація всіх благодійників. Він сподівається, що одного прекрасного дня зможе віддячити тим, хто допоміг йому.
The Epoch Times (Велика Епоха)
