КИТАЙ. У середині січня 2007 року китайський сайт Бі-Бі-Сі опублікував інтерв’ю про видаляння органів у Китаї. Уперше представник китайського міністерства охорони здоров’я Мао Цюйнань зізнався в існуванні практики видаляння органів із тіл страчених в’язнів у Китаї, що він до цього публічно заперечував. Проте Мао ухилився від визнання основних доказів видаляння органів у послідовників Фалуньгун і відкинув це звинувачення.
#img_right#Це інтерв’ю було проведене провідним журналістом Бі-Бі-Сі Хуа Ін. Журналіст "Великої Епохи" також узяв інтерв’ю у д-ра Ван Веньї щодо вищенаведених висловлювань Бі-Бі-Сі. Доктор Ван Веньї відома тим, що виразила свій протест перед Білим домом, коли лідер комуністичного режиму Ху Цзіньтао відвідав США 20 квітня 2006 року.
Китайський режим має тривалу історію видаляння органів із тіл страчених в’язнів і таку ж тривалу історію заперечення того, що ця практика існує. У листопаді 2005 року заступник міністра міністерства громадської охорони здоров’я Хуан Цзефу на Міжнародній конференції у Манілі зізнався у використанні органів, видалених із тіл страчених злочинців.
У квітні 2006 року Мао заявив, що органи страчених злочинців становлять лише малу частину органів, використовуваних у китайській індустрії трансплантації органів.
У листопаді 2006 року міністр Хуан Цзефу на конференції у Гуанчжоу знову визнав факт, що більшість органів, які використовують для трансплантації, видаляють із тіл страчених в’язнів, і лише малу частину органів отримують від донорів, загиблих у результаті дорожніх інцидентів. Його заява була опублікована в китайських газетах.
Коли журналіст Хуа Ін запитав Мао щодо вищезазначеної заяви, він неохоче відповів: «Мені нічого додати з цього питання».
Упродовж усього інтерв’ю Мао заперечував факт видаляння органів у послідовників Фалуньгун у Китаї і відкинув необхідність приїзду до Китаю міжнародних організацій для ретельного незалежного розслідування.
Стосовно заяви Мао д-р Ван Веньї сказала: «Під тиском міжнародного співтовариства режим признався у видалянні органів у страчених в’язнів, щоб відвернути увагу від видаляння органів у послідовників Фалуньгун. Режим і далі приховує правду, оскільки визнання Мао не пояснює фактів великого поширення операцій пересадки органів і незвично швидкого знаходження сумісних органів для трансплантації у лікарнях материкового Китаю».
Далі д-р Ван пояснила, що після того, як лікарня отримує величезну суму грошей за операцію, трансплантацію органу проводять дуже швидко – від трьох днів до одного тижня. Це означає, що через кілька днів з’явиться «в’язень», який не тільки має ту ж групу крові й тканини, які відповідають потребам реципієнта, але також цей «злочинець» якраз тоді раптом випадково виявиться засудженим до страти і побажає пожертвувати свої органи.
У передачі Бі-Бі-Сі Хуа Ін також узяв інтерв’ю у заступника голови Китайської медичної асоціації з трансплантації органів Ши Біньї. Ши заперечував, що він зробив заяву про те, що «на цю мить (початок 2006 року) загалом у Китаї зроблено більше 90 000 операцій трансплантації органів. Тільки за останній рік (2005) було здійснено близько 10 000 операцій трансплантації нирки і близько 4 000 операцій трансплантації печінки». Ця заява була опублікована китайською мовою в Health Paper Net за 02. 03. 2006 р. – офіційному ЗМІ міністерства громадської охорони здоров’я. Сторінка цього повідомлення на сайті була видалена з первинного джерела, але її все ще можна знайти в архіві.
У «Звіті про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів у послідовників Фалуньгун у Китаї» його автори Девід Мейтас і Девід Кілгур використовували вищезазначену інформацію для висновку про те, що «джерела 41 500 операцій трансплантації за шестирічний період, з 2000 по 2005 роки, нез’ясовні» і «твердження про видаляння органів у практикуючих Фалуньгун пояснює ці цифри».
Ши Біньї також заперечував свою обізнаність про кількість трансплантацій, здійснених у Китаї, і відмовився назвати приблизні цифри. Він звинуватив Health Paper Net у випуску помилкового повідомлення. Коли журналіст Хуа Ін сказав Ши і Мао, що Health Paper фактично була офіційною газетою китайського міністерства охорони здоров’я, обидва вони ніяк це не прокоментували.
З приводу відповіді Ши Біньї д-р Ван Веньї сказала: «Це смішно, що заступник голови Китайської медичної асоціації з трансплантації органів не знає про кількість операцій трансплантації органів у Китаї. Я побувала у чиновників із відділів охорони здоров’я більш ніж 30 провінцій і районів. Усі вони точно знають дані з трансплантації органів у їхніх областях. Чи можливо, що Ши «не знає» загальної кількості трансплантацій, які здійснюються за рік? Єдиним поясненням цього є те, що за цими даними приховуються серйозні проблеми, в яких він не сміє зізнатися».
Суперечливі заяви комуністичного режиму Китаю щодо твердження про видаляння органів у Китаї.
7-9 листопада 2005 року на конференції Всесвітньої організації охорони здоров’я в Манілі заступник міністра громадської охорони здоров’я Хуан Цзефу признався, що більшість донорів, органи яких використовуються для трансплантації у Китаї, становлять страчені в’язні.
У березні 2006 року доповідач міністерства закордонних справ Китаю Цинь Ганн сказав на прес-конференції: «Це абсолютна брехня, що Китай видаляє органи у страчених ув’язнених для трансплантації».
10 квітня 2006 року у відповідь на питання журналіста Мао Цюйнань доповідач міністерства громадської охорони здоров’я, заперечував той факт, що Китай видаляє органи у страчених в’язнів для трансплантації. Він сказав, що більшість органів є добровільними пожертвуваннями китайських громадян.
10 жовтня 2006 року у відповідь на статтю журналіста Бі-Бі-Сі Руперта Вінгфієлд-хей «"Процвітаюча" торгівля органами в Китаї», представник міністерства закордонних справ Китаю Цинь Ганн сказав: «Деякі іноземні ЗМІ фабрикують помилкові дані про трансплантацію органів у Китаї для нападок на юридичну систему Китаю».
У листопаді 2006 року Хуан Цзефу, віце-президент міністерства громадської охорони здоров’я, знову зізнався на конференції у Гуанчжоу, що більшість органів, використовуваних у трансплантації, надходять від страчених в’язнів.
Сяо Хань. Велика Епоха
