20 грудня Чи Чжіюн і ще декілька чоловік рано вранці пішли до села апелянтів в Пекіні і подарували апелянтам, що спали прямо на вулиці, 10 теплих курток. Після чого вони поспішили віддалитися, побоюючись приїзду міліції.
В інтерв’ю радіо «Вільна Азія» Чи Чжіюн сказав: «Деякі з них спали прсто спершись ліктем об стіни будинків, деякі в щілинах між будинками, ще деякі спали біля дверей будівлі найголовнішого суду. Ми сьогодні принесли їм всього 10 курток, але вони були дуже раді, сказали, що перший раз відчули в Пекіні тепло людських сердець. Але ми поспішили завершити нашу зустріч заради їхньої і нашої безпеки так, як за цим селом апелянтів постійно пильно стежить міліція, всюди розвішені камери спостереження, часто міліція зупиняє і перевіряє всіх, хто приходить туди».
Апелянт пан Ло, який прийшов разом з Чи сказав кореспондентові радіо: «Мені боляче дивитися, як вони тут мерзнуть на вулиці, тому просто хочу їм чимось допомогти. Я сам зараз знаходжуся не в безпеці тому не хочу багато говорити, просто хочу щось реально зробити».
Чи сказав, що наступного разу вони збираються до Нового року подарувати апелянтам якусь їжу, щоб вони відзначили свято. На цей раз одяг вони купили на гроші, які були недавно вручені правозахисникові Ху Цзя міжнародною організацією «Репортери без кордонів» як нагорода за правозахисну діяльність. Чи сказав, що Ху Цзя і його дружина постійно знаходяться під домашнім арештом, і вони не змогли прийти і особисто передати одяг, але вони попросили Чи і його друзів зробити це і сказати, що вони всім серцем хочуть щось зробити для апелянтів.
Ху Цзя сказав: «Ця премія за захист прав людини, це наш перший дохід за цілий рік, ми хочемо допомогти людям, що мають потребу, тому на ці гроші купили їм одяг».
Апеллянтка з Пекіна Сяо Ішан, яка теж прийшла надати матеріальну допомогу апелянтам з інших районів, в інтерв’ю радіо сказала: «Ці люди цілий рік живуть на вулиці, у них немає навіть невеликого навісу, вони сплять на землі, підстилаючи тонкі ковдри. Є койко-месця за 5-10 юанів, але у них немає і таких грошей. Вони можуть перебувати в такому стані більше 10 років, тому я хочу якось допомогти їм тимчасово захиститися від холоду, поки вони чекають вирішення своїх питань. Більше десяти чоловік із них живуть біля будівлі суду, ще декілька десятків на кінцевій зупинці автобуса. Хоч навіть у Пекіні їм живеться дуже нелегко, але якщо вони повернуться додому, їм буде ще гірше».
Один апелянт-інвалід розповідає: «Я апелюю до уряду тому, що помічник голови суду побив мене і зробив калікою, а через рік мене засудили на два роки за створення перешкод держслужбовцеві при виконанні ним своїх обов’язків. Моя дружина померла. Коли я почав апелювати з цього питання, мене заарештували, заарештували також і мого сина. Моя старша дочка рік тому також була схоплена в Пекіні, досі я не знаю, де вона знаходиться».
Ху Цзя сподівається, що їхні перші маленькі кроки послужать прикладом і стимулом пекінським жителям і вони в 2008 році протягнуть руку допомоги найпригноблюванішим людям – апелянтам. Ху сказав: «Оскільки ми живемо в місті, в якому проходитиме Олімпіада, давайте створимо справжній олімпійський дух, протягнемо руку допомоги найприниженішим і найпригноблюванішим апелянтам, що приїжджають до Пекіна, подаруємо їм тепло своїх сердець. Ми сподіваємося, що в наступний рік всі жителі Пекіна – міста, в якому проходитиме Олімпіада, встануть і прийдуть на допомогу цим людям, що добиваються справедливості, а фактично таким чином ми допоможемо Китаю просунутися по дорозі до правління за допомогою законів».
