23 листопада 2006 року газета «Guangzhou Daily» опублікувала статтю «Перша китайська атомна бомба була виготовлена у Гуандун». У статті стверджувалося, що дві третини диурановокислого амонію для першої випробуваної в Китаї бомби були здобуті в Гуандун. Менш ніж за рік 705-й географічний підрозділ доставив 30 фунтів диурановокислого амонію, щоб виготовити атомні бомби для оборонної промисловості.
У листі Лю стверджує, що на початку 70-х багато ветеранів увійшли до 203-го військового підрозділу. У ці роки багато солдатів, головним чином, з провінції Гуандун також приєдналися до цього підрозділу.
За десятиліття кількість солдатів, які пройшли там термінову службу обчислюється десятками тисяч. За словами Лю, солдати допомагали виробляти ядерне паливо для військових і відповідали за його постачання на базу ядерних випробувань, отримуючи радіаційне опромінення і дії шкідливих хімічних речовин. Кожен солдат за час своєї служби, тривалість якої складала від 3 до 13 років, зазнав опромінювання радіацією.
У листі згадувалося, що деякі частини 203-го відділення жили безпосередньо над шахтою. Вони очищали такі радіоактивні речовини, як радій, уран і торій. Зазнаючи дії радіації, тіло накопичує отруйні речовини, що, як відомо, приводить до утворення різних ракових захворювань.
За неповними статистичними даними рівень смертності серед ветеранів 203-го підрозділу вже перевищив 10%. Ветерани, які залишилися в живих страждають від різноманітних хронічних захворювань. У деяких спостерігаються психоневрози, вони втратили здатність повноцінно мислити і спілкуватися. Ті, у кого виникли серйозні нервові захворювання, страждають від атрофії мозку, шизофренії і психічних відхилень.
Нижче наводиться декілька витягів з листа: «Юй Ліньюань, Чжу Юецин, У Цзиху… та інші страждають від загальмованого мислення і мають атрофію мозку різного ступеня. У них немає грошей на лікування і отримання медичної допомоги при таких проблемах. У багатьох ветеранів спостерігається раннє облисіння та інші ознаки передчасного старіння».
«Колишній полковий командир Бянь Ютянь помер в 50 років. Цуй Фен, колишній командир батальйону, помер від раку шкіри, коли йому було 60 років. Його дружина Ван Юаньчжень, заступник директора лабораторії, померла від раку гортані, коли їй було трохи більше 50-ти. В одній команді батальйону з 12 чоловік 10 вже померли. Один із них помер від раку печінки, дев’ять інших – від раку гортані».
"Велика Епоха" зв’язалася з полковим командиром на ім’я Чень. Він служив у 203-му підрозділі і зараз працює в Пекіні. У Ченя великі зв’язки в ядерній промисловості, і недавно він отримав звернення ветеранів, які вимагають компенсації.
Чень відзначив, що солдати, які тоді займалися очищенням урану, безумовно, зазнали радіаційного опромінювання… можливо, що за десять років опромінювання зазнали десятки тисяч солдатів… Ми повинні досліджувати збиток, нанесений їхньому здоров’ю в результаті цієї радіації.
Зараз велика частина ветеранів проживає в сільській місцевості. Робота, яку вони виконували, знаходячись на військовій службі, більше не існує. Вони вже не здатні працювати взагалі, оскільки страждають від раку та інших хронічних захворювань.
З 2006 р. багато ветеранів з провінції Гуандун, які зазнали ядерного опромінювання, їздили до Пекіна для подачі апеляцій. Остання апеляція була подана 8 грудня 2007 р. Але уряд досі не дав відповіді і не виділив будь-якої компенсації. Кожного разу, коли ветерани приходили з проханням, уряд мобілізував озброєних солдатів, чиновників і офіцерів служби суспільної безпеки, щоб затримати їх.
Livelihood Observation продовжує спостереження за вирішенням цього питання і наполягає на відшкодуванні збитку урядом. Цілком справедливо, що влада повинна надати допомогу солдатам, які пожертвували своїми життями або здоров’ям в ім’я своєї країни.
